2.3 Визначення показників беззбитковості проекту
Визначаються грошова, бухгалтерська та фінансова точки беззбитковості. Грошова точка беззбитковості розраховується по формулі: де Иуп – величина річних умовно-постійних витрат, включаючи амортизаційні відрахування, грн./рік.
Фінансова точка беззбитковості проекту визначається по формулі: де ГАPТ, k – сучасне значення щорічного чистого доходу (еквівалентного ануїтету), що відшкодовує інвестовані кредитні ресурси.
На підставі аналізу показників фінансово-економічної ефективності і беззбитковості проекту можна зробити висновок, що реалізація проекту є економічно недоцільною. Це витікає з того, що поточна вартість має від’ємне значення (NPV<0), індекс рентабельності проекту менше одиниці (PI<1), а IRR<k - проект приймати не треба.
РОЗДІЛ 3. НАЙПОШИРИНІШІ МЕТОДИ.
Одним з найбільш поширених методів вважається груповий, який об'єднує три складові: ресурсну, процесно-орієнтовну, витратну. При цьому розраховують систему показників стану і ефективності використання основних засобів.
До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами і використовують для характеристики ресурсної складової, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.
Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.
Процесно-орієнтовна складова розрахована на визначення та підтримання умов нормального перебігу виробничого процесу. Необхідними умовами нормального перебігу виробничого процесу на підприємстві є: підтримання у робочому стані машин та устаткування; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами; живлення агрегатів енергією, виконання транспортних операцій. На підприємстві для позначення всіх цих процесів у сукупності використовується поняття - система технічного обслуговування виробництва.
3.1. Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів.
Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.
Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2-0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.
Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів. Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів:
де
Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;
Зо - сума зносу основних засобів; Фк -
балансова вартість основних засобів.
Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.
Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:
де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів; Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.
Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.
Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:
де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;
Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;
Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;
Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.
Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів.