2.6 Планування ветеринарної діяльності

Ветеринарний лікар наприкінці року складає план лікувально-профілактичних, протиепізоотичних та проти паразитарних заходів. Для складання цих планів ветеринарний лікар враховує епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан господарства. Враховує ефективність цих заходів за минулий рік. Для складання плану готують відповідні матеріали: наявність поголів'я тварин, їх розрахункове поголів'я на початок планованого року, передбачуване протягом року надходження тварин; зведення про епізоотичний стан господарства і району; визначають хвороби при яких необхідні діагностичні дослідження, запобіжні щеплення, лікувально-профілактичні обробки; враховують потребу в біопрепаратах, засобах хіміотерапій, дезінфектантах. Всі дані для складання плану ветеринарної діяльності, в даному господарстві є в наявності і в повному об'ємі. Всі плани після розробки затверджуються головним ветеринарним лікарем, а потім інспектором району.

Планування допомагає ветеринарним фахівцям розподілити навантаження протягом року.

З метою недопущення заразливих захворювань серед великої рогатої худоби проводять наступні заходи:

1. Профілактичне дослідження на лейкоз та бруцельоз;

2. Лікувально-профілактична обробка проти гельмінтозів;

3. Профілактичне щеплення проти сибірки;

4. Профілактичне дослідження на туберкульоз;

5. Лікувально-профілактична обробка проти тріхофетії та телязіозу ВРХ;

7. Рівень функціонування об’єктів ветсанрежиму

Для полегшення роботи ветперсоналу та недопущення потрапляння і поширення збудників інфекційних та інвазійних хвороб в господарстві є наступні ветеринарні об’єкти:

1. Ветеринарно-санітарний пропускник – розміщується на лінії огородження господарства при в’їзді на його територію і являє собою приміщення через яке відбувається вхід на територію господарства. Забезпечує дезінфекцію взуття осіб, які входять на територію господарства чи виходять з нього. Він попереджає виникнення заразних захворювань в господарстві, а в разі їх виникнення – поширення по прилеглій території.

В склад пропускника входять прохідна, гардеробна, камери для дезінфекції тари та спецодягу. Вхід обслуговуючого персоналу та відвідувачів на територію господарства дозволяється через ветеринарно-санітарний пункт зміни домашнього одягу та взуття на виробничий одяг та взуття.

2. В’їзний дезбар’єр господарства – являє собою бетоновану ванну довжиною по дзеркалу дезрозчину не менше 9 м, по дну – не менше 6, шириною – по ширині воріт, глибиною – не менше 0,2 м. Він знаходиться на головному в’їзді на територію господарства. Він призначений для дезінфекції коліс транспортних засобів. Пандуси мають нахил не більше 14˚. З метою запобігання замерзання дезінфекційного розчину взимку в розчин додають певну кількість кухонної солі.

3. Карантинне приміщення використовується для прийому, ветеринарно-санітарної обробки, проведення діагностичних досліджень і профілактичних обробок тварин, яких завозять в господарство. В його склад входять приміщення для санітарної обробки тварин, їх зважування і для зберігання дезінфікуючих і миючих засобів, приміщення для утримання тварин, фуражна та інвентарна кімнати. Строк профілактичного карантину становить 30 днів. Корів і нетелей при карантинуванні утримують на прив’язі, дрібних тварин групами.

4. Ізолятор призначений для лікування тварин, та утримання підозрілих у захворюванні чи зараженні хворих заразними хворобами, і розміщується на відстані 200 м до основних виробничих об’єктів господарства. Він огороджений і має самостійний вхід, вихід і дезбар’єр.

5. Ветеринарно-профілактичний пункт призначений для ветеринарних обробок тварин (вакцинації, масових діагностичних досліджень, обезрожування, розчистки ратиць і проведення лікувальних процедур). В його склад входять амбулаторія і стаціонар. В амбулаторії розміщена кімната для спеціалістів, аптека, кімната для зберігання біопрепаратів (з холодильником) і деззасобів, приміщення для обробки тварин, загони-накопичувачі для тварин перед обробкою і після неї та секційна зала. В стаціонарі є приміщення для хворих тварин, інвентарю і фуражна кімнати. Він призначений для надання кваліфікованої лікувальної допомоги хворим незаразними хворобами тваринам і розрахований на 5 % поголів’я. При стаціонарі міститься манеж з фіксаційними станками для огляду кінцівок і розчистки копитець.

6. Забійний майданчик має приміщення для забою тварин і для холодильної шафи. Призначений для забою здорових тварин.

7. Дезковрики - знаходяться на виході з тваринницьких приміщень і призначені для дезінфекції взуття осіб, які входять чи виходять з даного приміщення. Мають певне значення у запобіганні внутрішньогосподарської циркуляції збудників заразних захворювань.

8. Забійно-санітарний пункт (санітарна бойня) призначений для проведення вимушеного забою, розтину та утилізації трупів загиблих тварин. Санітарна бойня розміщена на території поряд із ветеринарно-профілактичним пунктом відповідно до діючого типового проекту. Забійне відділення має приміщення для забою – 15 м².

Всі приміщення та споруди ветеринарно-санітарного призначення господарства відповідають типовим нормам проектування та будівництва. Масові діагностичні дослідження заплановані по наступним хворобам: Туберкульоз, бруцельоз і лейкоз великої рогатої худоби та сап коней. алергічне дослідженню на туберкульоз піддають велику рогату худобу з двох місячного віку один раз на рік. Для цього використовують туберкулін очищений (ППД) для ссавців у вигляді стандартного розчину, готового для вживання.

туберкулінізацію тварин проводять ветеринарні лікарі та фельдшери. Перед дослідженням все поголів'я піддають клінічному огляду і вибіркової термометрії для виключення псевдоаллергических реакцій на туберкулін. Для введення туберкуліну використовують голки для внутрішньошкірних ін'єкцій № 0606 та шприци місткістю 2 мл з бігунком. Під час туберкулінізації ін'єкційні голки змінюють перед кожним наповненням, а в паузах між ін'єкціями голку тримають у ватний тампон, змочений у 70% етиловому спирті. Туберкулін вводять внутрішньошкірно, великій рогатій худобі в середній третині шиї в дозі 0,2 мл. Перед введенням шерсть в місці ін'єкції вистригають, шкіру обробляють 70% етиловим спиртом. Облік і оцінку реакції на введення туберкуліну проводять через 72 години після введення; при обліку реакції у кожного тваринного пальпують і оглядають місце введення туберкуліну.

Позитивна реакція проявляється у вигляді розлитої припухлості тестоватойконсистенції, яка не має чітких меж з навколишньою тканиною. Освітою набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією і хворобливістю запальної ділянки шкіри. При сильно вираженої шкірної реакції може збільшиться предлопаточние лімфатичний вузол. При виявленні змін у місці введення туберкуліну вимірюють кутіметром товщину складки в міліметрах і визначають величину її потовщення порівнювання з товщиною складки незміненій шкіри поблизу місця введення.

Корів вважають що реагують на туберкулін при потовщенні шкірної складки на 3 мл. З реагують тваринами надходять в порядку, передбаченому інструкцією про заходи з профілактики та ліквідації туберкульозу тварин. По закінченню роботи складають акт і опис всього поголів'я досліджених тварин (див. Додаток). Документація зберігається в справах ветеринарної станції. Протягом останніх 10 років позитивна реакція на туберкулін ні разу не реєструвалася.

На бруцельоз і лейкоз досліджують тварин серологічно, для цього в Нижньовартовськ ветеринарну лабораторію направляють сироватку крові тварин. Дослідженню на бруцельоз піддаються тварини з 3-х місячного віку, на лейкоз з 6 місяців; один раз на рік.

Кров у великих тварин беруть з яремної вени. Пункцію вени здійснюють голкою Боброва. Набираючи в пробірки кров, стежать за тим, щоб кров не пінилась і стікала по стінці, для запобігання гемолізу. Від великих тварин беруть 7-10 мл крові. На кожну пробірку прикріплюють етикетку з порядковим номером тварини, роблять відповідний запис у журналі реєстрації оброблених тварин. Потім кров в пробірках поміщають на 1-2 години в тепле місце для згортання; потім у прохолодне - для відстоювання. Зливають сироватку в пробірки Флоринського, ставлять в штатив і направляють в лабораторію з нарочним. Оформляють супровідну і опис тварин.

У лабораторії для діагностики бруцельозу ставлять реакцію аглютинації і реакцію зв'язування комплементу, на лейкоз - реакцію іммунодіффузіі. У разі позитивної реакції тварин ізолюють і досліджують повторно через 30 днів, при повторній позитивної реакції здають на м'ясокомбінат.

Дослідження коней на сап (маллеінізаціі) планують щорічно (один раз на рік) з охопленням всього поголів'я. Позапланову маллеінізаціі проводять перед забоєм коней і перед транспортуванням, а також новоприбулих тварин. Для діагностики застосовують малеїн. Малеїн наносять на кон'юнктиву здорового ока в кількості 5 крапель. Проводять пробу вранці, ураховують її на 3-6-9 годині і на наступний ранок. Позитивна реакція характеризується гнійним кон'юнктивітом. Кон'юнктива інтенсивно червоніє, набрякає, спостерігається припухання повік і закриття очі. При слабко вираженої реакції гній є тільки у внутрішнього кута ока. Сумнівна реакція - інтенсивне почервоніння кон'юнктиви, припухлість повік і сльозотеча. За відсутності реакції очей залишається нормальним або спостерігається легке почервоніння кон'юнктиви і сльозотеча.

У разі сумнівної реакції пробу виробляють повторно через 5-6 днів у той же очей. Повторна реакція настає вже через 2-5 годин і зазвичай більш різко виражена.

Діагностичні дослідження м'ясоїдних включають мікроскопічні дослідження собак і кішок на мікроспорії і тріхофітію, а також дослідження на отодектоз. У випадках, коли собаки-кого покусають, для виключення сказу таких собак піддають клінічному огляду, містять в ізольованому приміщенні

протязі 10 днів і ведуть щоденний огляд. Результати спостережень реєструють у спеціальному журналі. Після закінчення 10 денного терміну при відсутності клінічних ознак сказу собаку вакцинують проти сказу і видають довідку.Запобіжні щеплення планують проти таких хвороб: сибірська виразка, емкар, трихофітія, рожа і чума свиней, сказ і чума м'ясоїдних.

Велика рогата худоба, дрібна рогата худоба і коней щеплюють проти сибірської виразки 1 раз на рік, з 3 - Місячного віку. Чи не імунізують слабких, виснажених і самок в останній місяць вагітності. Для них призначають додатковий допрівівочний день. Використовують для вакцинації вакцину проти сибірської виразки із штаму 55. Голки та шприци перед використанням кип'ятять, після роботи кип'ятять 1 годину в 2% розчині соди. Місце ін'єкції дезінфікують 3% розчином фенолу. Вакцину вводять підшкірно в область середньої третини шиї в дозі:

- МРС - 0,5 мл.

- ВРХ і коні - 1мл.

По закінченню роботи складається акт.

Проти емкара вакцинують велика рогата худоба віком від 3 міс. до 4 років, застосовують концентровану гідроокісьалюмініевую формолвакцину проти емфізематозного карбункула ВРХ та овець у дозі 2 мл 1 раз на рік.

Проти трихофітії вакцинують велика рогата худоба знаходиться в підсобних господарствах, приватний худобу такий обробці не піддається.

Трихофитию профилактируют введенням вакцини інактивованої проти дерматофітозів ВРХ і коней, яку вводять підшкірно одноразово молодим тваринам до 8 міс. в дозі 1 мл, тваринам старше 8 міс. - 2 мл. p> Проти чуми свиней вакцинують свинопоголів'я громадського сектору. Для цього використовують вирусвакциной з штаму К проти класичної чуми свиней.

Вакцину розчиняють у фізіологічному розчині, дотримуючись правил асептики і оберігаючи від прямих сонячних променів. Застосовують протягом 2 годин після її розчинення. Вакцину вводять внутрішньом'язово. Вакцинують дорослих 1раз на рік; поросят у віці 45 днів, ревакцинації в 90 днів, надалі 1 раз на рік.

Проти пики свиней вакцинують вакциною проти пики свиней із штаму ВР-2 живої сухої. У господарствах вакцинують все поголів'я; в приватному секторі тільки у випадках, коли є вакцина. Вакцину вводять клінічно здоровим свиням з 2 місячного віку, внутрішньом'язово за вухо, повтор через 25-30 днів, і через 5 місяців в дозі 1 мл; свиней старше 4 місяців прищеплюють в дозі 1мл. і ревакцинируют через 5 місяців в тій же дозі. Про проведену вакцинації складають акт (див. Додаток). p> М'ясоїдні піддаються обов'язкової вакцинації проти сказу. Для цього застосовується вакцина антирабическая інактивована суха культуральна із штаму Щелково-51 для собак і кішок. Вакцинують тварин з 6-місячного віку одноразово (з наступною ревакцинацією через 1 рік і далі кожні 2 роки) або дворазово з інтервалом 20-40 днів з подальшою одноразової імунізацією через кожні два року. При цьому робиться відмітка в "Журналі профілактичних щеплень собак проти сказу ".

Вакцинація собак проти чуми не є обов'язковою. Чуму м'ясоїдних виключили з обов'язкових форм звітності, реєструються лише дані про вакцинацію. На Нижньовартовськ стації її виробляють за бажанням власників собак комплексною вакциною "Бивак" проти чуми м'ясоїдних і парвовірусного ентериту з 2 місячного віку, внутрішньом'язово, 1 доза на голову. Ревакцинація після зміни зубів в 6-7 місячному віці.

Лікувально - оздоровчі обробки тварин стосуються інвазійних захворювань і включають в себе дегельмінтизацію свиней і коней, а також обробку великої рогатої худоби проти підшкірного овода.

РОЗДІЛ 3 КРИТИЧНА ОЦІНКА ПЛАНУВАННЯ ВЕТЕРИНАРНО- ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ І РОБОТИ СЛУЖБИ ВЕТМЕДЕЦИНИ