1.2 Оптимальне співвідношення здібностей

Різне поєднання педагогічних здібностей зумовлює унікальність особистості викладача, проте існує певна типологія залежно від домінування певної функції (навчаючої, виховної, організаційної чи дослідницької) у професійній діяльності.

С.Д. Смирнов наводить наступну таблицю співвідношень [8, с. 273 ]:

навчання виховання організація дослідження

+ + + +

— + + +

+ — + +

+ + — +

+ + + —

— — — —

Звичайно, варіантів співвідношень значно більше — можуть бути відсутні дві будь-які якості. Окрім того, перший варіант — це фактично недосяжний ідеал, який в житті, мабуть, трапляється дуже рідко. Останній означає, що людина потрапила до вузу випадково.

Дуже важливим є поєднання наукової і педагогічної роботи. За таких умов збагачується внутрішній світ викладача, розширюється його творчий потенціал, зростає рівень знань. Педагогічна діяльність спонукає до узагальнення, систематизації матеріалу, формування нових ідей, висновків, виявляє додаткові питання ї нові гіпотези.

Науковий пошук, у свою чергу, сприяє більш ранньому досягненню професійної майстерності.

Приблизно у 2/5 викладачів домінує педагогічна спрямованість, у 1/5 — дослідницька діяльність, близько 1/3 має однакові співвідношення [9, с. 69].

Можливість такого поєднання є перевагою викладацької діяльності. У порівнянні з працівниками науково-дослідних організацій та вчителями шкіл педагоги вищих навчальних закладів швидше здобувають певні наукові степені. Педагогічна діяльність органічно доповнює наукову, а наукова сприяє вдосконаленню педагогічної.

Розділ II. Установки та стилі спілкування

2.1 Установки у педагогічному спілкуванні

Під впливом особистого досвіду і певних особистісних якостей складається ставлення до різноманітних моментів викладацької діяльності. Готовність реагувати певним чином на певну ситуацію називають установкою. Виділяють два основні види — позитивну і негативну.

Негативна установка характеризується зверхнім ставленням до студентів у поєднанні зі скептичними поглядами на їх розумові здібності, старанність, організованість тощо. Викладач чекає від аудиторії помилок і правильні відповіді сприймає як випадковість, а не закономірний результат. Реакція на вдалі виступи, роботи буде стриманою, проте у випадку непідготовленості викладач не приховуватиме, що передбачав саме це і може навіть радіти, бо сприймає негативний результат як підтвердження власної проникливості.

За наявності такої установки педагог частіше переносить негативну оцінку діяльності на особистість студента і, навпаки, негативну оцінку особистості на діяльність. Вдалі запитання, репліки, жарти і коментарі можуть сприйматися як особисті образи. Надмірно жваві і балакучі караються невисокими (чи навіть низькими) оцінками.

На наш погляд, можна виділити негативно-активну і негативно-пасивну установки. У першому випадку викладач відкрито демонструватиме своє ставлення аудиторії, може аргументувати його певними результатами діяльності студентів. У другому - відносини будуть простішими, педагог може жалітися колегам, але „автономність" і звуження функцій спілкування залишатимуться.

Причини виникнення негативної установки досить різноманітні: це і завищення самооцінка особистості і результатів професійної діяльності, невдоволення роботою і кар'єрним зростанням, певні особистісні якості (дріб'язковість, схильність до песимізму т.д.), невдалий попередній досвід. Негативна установка може бути захистом у випадку невпевненості, страху перед аудиторією.

Студентам важко працювати за таких умов. Необхідність постійно доводити свою спроможність вчитися, самостійно мислити може стимулювати навчальну діяльність лише на початку спілкування. Далі такі зусилля здаватимуться марними, і аудиторія скептично ставитиметься до викладача. Педагога можуть боятися, але зникне інтерес до предмету, його вивчатимуть, бо „так треба". У результаті якість засвоєних знань буде низькою, а спілкування - конфліктним [2, с.108].

Позитивна установка характеризується більш реалістичним ставленням до студентів. Викладач не чекає, що більшість знатиме предмет на „відмінно", але прикладатиме до цього певні зусилля. Негативні результати він пояснюватиме певними обставинами, буде ставити допоміжні запитання, цікавитиметься власною думкою студентів. У роботі цінуватиме незалежність і обґрунтованість висновків, нестандартний підхід до проблеми, уміння довести власну позицію.

Викладачі з позитивною установкою часто схвально відгукуються про роботу студентів, і цим швидше налагоджують необхідні зв'язки. Іноді навіть ризикують дати позитивну оцінку „авансом", спрямовуючи аудиторію на удосконалення знань, умінь, на пошук необхідної інформації. Не менш важливе ставлення до помилок: їх сприймають як такі, що можна виправити, доклавши певних зусиль; завдяки такій стимуляції завдання педагогів здаються менш складними. Якщо розгляд певних результатів починається з визнання певних досягнень, то подальші зауваження і критика сприйматимуться конструктивніше.

Д. Карнегі писав, що позитивна установка змінює життя на краще. Його поради можна нещадно критикувати, але з таким висновком важко не погодитися. Завжди простіше виправдати негативні сподівання, ніж розчарувати того, хто вірить у твій успіх. Виведені ним правила спілкування для впливу на людей без прямого тиску і примусу, можливо, результативніші, ніж навчання шляхом наказів і вказівок.

Наявність установок здійснює вплив на студентів, ніби визначаючи програму їх подальшого розвитку. Природно, що позитивне ставлення у більшості випадків викликатиме відповідну реакцію. Тому краще нейтральне ставлення, ніж наявність негативних установок.