4. Допомога – це ресурси та послуги, що надаються донорами на безоплатній основі. Вона може залучатись у вигляді:

- будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм);

- робіт і послуг;

- прав інтелектуальної власності;

- фінансових ресурсів та ін.

Фінансова допомога (надання фінансових ресурсів) поділяється на:

- безповоротну фінансову допомогу (гранти) – сума коштів, що передається на безповоротній,безоплатній основі;

- поворотну фінансову допомогу – сума коштів, що надійшла суб`єкту економічної діяльності у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

§2. Оптимізація капіталу компанії

У прийнятті рішень про інвестування велику роль відіграє механізм визначення вартості інвестиційних ресурсів (капіталу).

Вартість інвестиційного капіталу – це необхідна ставка доходу, яку повинна мати фірма, щоб покривати витрати для залучення капіталів на ринку.

Середньозважена вартість капіталу (WACC – Weighted Average Cost Of Capital) розраховується як середня величина з необхідної дохідності за різними джерелами фінансування, а питомими вагами служать частки кожного джерела фінансування інвестицій (рис. 10.4):

, де

B – обсяг капіталу, отриманого від випуску облігацій; Р – обсяг капіталу, отриманого від випуску привілейованих акцій; S – обсяг капіталу, отриманого від випуску звичайних акцій; K_b – вартість капіталу від облігацій; K_s – вартість капіталу від звичайних акцій; K_p – вартість капіталу від привілейованих акцій; T – ставка податку на прибуток.

Вартість капіталу, отриманого шляхом випуску облігацій розраховується наступним чином:

, де

K_b – вартість капіталу від облігацій; C_b – річний купонний платіж за облігаціями; N – номінальна вартість облігації; V – витрати на випуск облігації.

Вартість капіталу, отриманого шляхом випуску звичайних акцій визначається за формулою:

, де

K_s – вартість капіталу від звичайних акцій; D – обсяг дивідендів; P_s – ринкова вартість звичайних акцій; V – витрати на випуск звичайних акцій; G – постійний темп приросту дивідендів.

Вартість капіталу, отриманого шляхом випуску звичайних акцій можна визначити також на основі CAPM (Capital Assets Price Model) У. Шарпа:

, де

i – показник прибутковості для без ризикових вкладень капіталу; R_m – середній рівень ринкової прибутковості; - фактор ризику активів (відображає як змінюється дохідність акції при зміні середньої дохідності ринку).

Вартість капіталу від привілейованих акцій визначається за формулою:

, де

K_p – вартість капіталу від преф-акцій; P_s – ринкова ціна преф-акцій; D – обсяг дивідендів за преф-акціями; V – витрати на випуск привілейованих акцій.

Політика щодо структури капіталу повинна забезпечувати компроміс між ризиком і дохідністю.

З визначенням структури капіталу пов`язане поняття левериджу (від англ. leverage – дія важіля), тобто посилення впливу певних чинників на прибуток компанії, який розподіляється серед акціонерів.

В міжнародній практиці розрізняють два види левериджу:

1. Операційний леверидж, ефект якого зумовлений наявністю постійних операційних витрат і полягає в тому, що зміна обсягів продажів призводить до пропорційно більшої зміни операційного прибутку (прибутку до сплати відсотків та податків – earnings before interest and taxes – EBIT). Специфіка левериджу полягає в можливості «посилення» як прибутків, так і збитків. Ю. Брігхем стверджує: «…якщо постійні витрати високі, то навіть незначне зменшення продажів може призвести до різкого зниження ROE (рентабельності капіталу)». Вважається, чим вищі постійні витрати (операційний леверидж), тим вищий діловий ризик.

Коефіцієнт операційного левериджу = FC / TC або FC / S, де

FC (fixed costs) – постійні витрати;

TC (total costs) – сукупні витрати;

S – обсяг продаж.

Сила операційного левериджу (degree of operating leverage – DOL) визначається за формулою:

DOL = Відсоткова зміна EBIT / Відсоткова зміна обсягу виробництва або продаж.

При відомому значенні DOL керівник компанії наперед може визначити, як вплинуть можливі зміни обсягу продаж на операційний прибуток. На основі такої випереджуючої інформації керівництво може прийняти рішення про відповідну зміну своєї політики щодо продажу продукції або структури витрат (співвідношення між постійними та змінними витратами). Як правило, компанії не працюють з великими рівнями операційного левериджу, оскільки незначне зменшення обсягу продаж може призвести до значного падіння прибутку.

Значення DOL є несуттєвим, коли фірма підтримує постійний рівень продаж та постійну структуру витрат.