2.3. Освітні процеси в російських та західних змі

У сучасній соціокультурній ситуації в Росії все більший вплив і поширення набуває медіакультури, яка в різних видах і формах (через друковані, телевізійні, кінематографічні, відео та комп'ютерні канали) інтенсивно поширюється по всьому світу.

В останні десять років проблеми «медіа» в центрі уваги російської громадськості, науки та освіти. У нашій мові як синонім слова «медіа» широко використовуються терміни «засоби масової інформації» (ЗМІ) і «засоби масової комунікації» (ЗМК), в яких міститься ідея зв'язку між різними структурами суспільства і світу в цілому.

Що стосується такого поняття, як «медіакультури», то можна погодитися з одним із дослідників даного питання А.В.Шаріковим, котрі вважають, що медіакультура - це частина загальної культури, пов'язана з ЗМК. З одного боку - в соціальному плані (культура суспільства - медіакультура суспільства). З іншого - в особистісному (культура людини - медіакультура людини), коли акцентується взаємодія людини зі світом медіа, його сприйняття і творче самовираження через ЗМК, які в кінцевому підсумку забезпечують повноцінне включення людини в життя суспільства [8, c. 85].

Однією з важливих і актуальних суспільних завдань є сьогодні подолання суто споживацького ставлення публіки до засобів масової інформації, що формується в умовах інформаційного ринку. Сприйняття аудиторією інформації безпосередньо залежить від здатності до активної творчого освоєння змісту ЗМІ, його логічної переробки. Споживання медійного змісту, позбавлене активного інтелектуально-творчого начала, істотно звужує пізнавальні можливості аудиторії, збіднює її сприйняття.

Відео, CD-ROM, DVD, Інтернет надають людині можливість індивідуального спілкування з екраном. Він може вибрати потрібну йому касету (диск, сайт), і, наприклад, в будь-який момент зупинити зображення, повернути екранне дію назад (щоб, наприклад, краще розібратися в складному епізоді, тексті тощо), отримати додаткову інформацію в інтерактивному режимі, переглянути один і той же аудіовізуальний матеріал на різних мовах та ін. Іншими словами, не тільки використовувати всі ті переваги, які має процес читання книги, а й (у випадку з персональним комп'ютером) у віртуальному світі реалізувати свої творчі ідеї.

Сьогодні медіа один з основних факторів соціалізації молодого покоління. Об'єкт впливу потоку повідомлень - не стільки окремий індивід, скільки свідомість і поведінку великих груп людей, що складають аудиторію того чи іншого конкретного засобу масової комунікації.

Засоби масової комунікації виконують такі соціально-виховні функції: інформаційну, виховну, освітню, соціально-управлінську, рекреативну, релаксаційну.

Так, освітня функція - це повідомлення людям знань, що дозволяють оцінювати й упорядковувати відомості, отримані з інших джерел, і орієнтуватися в складному потоці інформації. Виховна функція полягає у передачі зразків життя, прикладів поведінки, в пропаганді цінностей, відносин до світу, людей, до самого себе, в залученні до культури і мистецтва, до етичних, правових, ідеологічних та іншим нормам сучасного суспільства. Виховне та освітнє вплив медіа сьогодні зіставно або перевищує вплив традиційної контактної педагогіки. На жаль, в більшості сучасних російських вищих і середніх навчальних закладів цей потенціал досі залишається нереалізованим.

При цьому слід врахувати основні протиріччя сучасного освітнього процесу в Росії, між:

- збільшеною інтенсивністю інформаційного потоку (насамперед аудіовізуального: кіно, телебачення, відео, Інтернет) і недостатньою технічною оснащеністю багатьох навчальних закладів для його повноцінного освоєння;

- значною роллю медіакультури у формуванні свідомості і світогляду учнів та її пунктирним місцем у навчальних планах середньої і вищої школи, у сформованій структурі традиційної освіти;

- основами до плідного здійснення медіаосвіти (скасування бюрократичних заборон щодо пошуків нових напрямків у педагогічних методиках, програмах, введення широкого спектру дисциплін за вибором у вузах, гімназіях, коледжах і т.п.; розширення потенційних можливостей педагогів та учнів спілкуватися з культурними цінностями за допомогою медіа), сформованими до початку XXI століття, і їх слабким використанням в масовому навчанні [6, c. 74].

Отже, в сучасному освітньому просторі як ніколи раніше великі роль і значення медіакультури. Популярність медіатекстів - у молоді (та й у переважної більшості аудиторії) визначається багатьма факторами: використання терапевтичної, компенсаторної, рекреативної, естетичної, пізнавальної, інформаційної, комунікативної, моральної, соціальної, катарсичні та інших функцій мистецтва; опора на видовищно-розважальні жанри (як правило, базуються на міфології), стандартизацію, серійність, сенсаційність, систему "емоційних перепадів", що дозволяє робити розрядку нервової напруги глядачів; гіпнотизм, вгадування бажань публіки, інтуїцію і т.д.

Функціонування сучасної медіа-системи в Європі характеризується її розвитком з «моно медіа- системи» у ХХ столітті до становлення і розвитку «дуальної медіа-системи» на сучасному етапі. Така сучасна європейська медіа-система, хоча і має певні розбіжності серед країн-членів Європейського Союзу, визначає співіснування приватних та громадських засобів масової інформації на одному медіа-ринку. Громадські медіа вважаються одним із індикаторів демократичності медіа-системи та складовою незалежності засобів масової інформації. Зазвичай вони описуються дослідниками як справжні незалежні медіа, які служать людям радше ніж політичним силам, а тому їх функціонування важливе у демократичному суспільстві. Так, Амстердамський протокол Європейського Союзу 1997 р. зазначає, що «система громадських медіа у країнах-членах ЄС має пряме відношення до демократичних, соціальних та культурних потреб кожного суспільства та до потреби збереження плюралізму засобів масової інформації» [ ].

Американська медіаосвіта спирається на праці відомого канадського вченого М.Маклюена (Mcluhan, M.), який став автором першої у світі навчальної програми по медіаосвіті (1959). Теоретичні праці цього автора вплинули на процес медіаосвіти в США. Медіакультура є обов'язковим компонентом шкільних навчальних планів по англійській мові (1-12 класи). Курси по медіакультурі і медіаосвіті читаються практично в усіх університетах. Концептуальними основами медіаосвіти в Канаді є теорія розвитку критичного мислення й культурологічна теорія медіаосвіти.

Таким чином, визнаючи важливу роль засобів масової інформації в процесі утворення підростаючого покоління, необхідно системно і грамотно вибудувати відносини юних споживачів інформації з величезними ресурсами газет, журналів, кіно, мережі Інтернет. Споживанню інформації треба вчити так само терпляче і продумано, як музики і живопису. Потрібна комплексна програма медіа-освіти, що охоплює різні категорії дітей, підлітків, студентської молоді, яка враховує різні умови їх навчання і виховання. У ряді європейських країн є центри по роботі зі ЗМІ при Міністерствах національної освіти. Ця проблема зведена в ранг державної освітньої політики, також спроби створення подібних програм робляться і в Росії.

Медіаосвіта відповідає потребам сучасної педагогіки у розвитку особистості, розширює спектр методів і форм проведення занять з учнями. А комплексне вивчення преси, кінематографа, телебачення, відео, Інтернету, віртуального світу комп'ютера (синтезують риси практично всіх традиційних мистецтв) допомагає виправити суттєві недоліки традиційної художньої освіти.