Б) Політичний курс Клінтона.

У листопаді 1992 р. перемогу на виборах здобув політичний діяч "нової хвилі" — лідер демократів Вільям Клінтон. Демократи, після 12-річного перебування в Білому домі республіканців, успадкували владу вже за нових політичних умов, Розпався Радянський Союз, припинив існування східний блок, зазнав краху комунізм, і США практично лишилася єдиною наддержавою, безумовним світовим лідером.

Внутрішня політика адміністрації Клінтона була спрямована на полегшення податкового тягаря середнього класу, надання податкових пільг підприємствам, що створюють нові робочі місця, щорічне підвищення на 20 млрд. доларів інвестицій у федеральні програми, здійснення реформи системи охорони здоров’я, яку президент хотів зробити доступною для більшості американців.

Адміністрація Клінтона припинила розроблення та фінансування програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), яку у 1983 р. розпочав Р.Рейган. Це була довгострокова програма створення великомасштабної протиракетної оборони з елементами космічного базування.

В) Економічне піднесення наприкінці XX — на початку XXI ст.

Наприкінці XX ст. США продовжували розвиватися динамічно зростав життєвий рівень населення.Середньорічні темии економічного розвитку за 90-ті рр. становили 2,2%. Фонд заробітної платні складав близько 60% ВВП. На охорону здоров'я американці витрачають 14% ВВП, на освіту — 7,6%, на науку — 2,6%. Частка населення з доходами нижче прожитково­го мінімуму (близько 15 тис. доларів на сім'ю з 4 осіб) знизилася до 13,7% (1997 р.).

Причини швидкого розвитку:

По-перше, сприяли зовнішньополітичні умови, закінчення "холодної війни", крах великого системного протистояння. Нинішній бюджет Пентагону вдвічі мен­ший, ніж за часів Рейгана. Закупівлі озброєння скоротилися вчет­веро проти періоду Рейгана.

По-друге, протягом 90-х рр. США інтенсивно долучалися до світового інтеграційного процесу, поставили собі мету до 2005 р. створити зону вільної торгівлі, яка об'єднає 34 країни Американ­ського континенту.

По-третє, посилилися глобалізація та інтернетизація амери­канської економіки, її взаємозалежність із світовою економікою. Тільки за перший термін президентства Клінтона США уклали більш як 200 торгово-економічних угод з іншими країнами. Діяль­ність транснаціональних компаній США охоплює весь світ.

Втім, уже з кінця 2000 р. ночався спад американської економіки. Він пов'язаний зі зміною хазяїна Білого дому, тому що Дж.Буш-молодший, лідер республіканської партії, який переміг віце-президента адміністрації Клінтона Ела Гора, сповідує дещо інші принципи економічної стратегії. Одначе найстрашнішогоудару не тільки по престижу США, його політичному становищу у світі, а й по американській економіці було завдано 11 вересня 2001 р. під час нападу терористів на Світовий торговий центр і Пентагон.

Г) Зростання ролі сша у міжнародних відносинах після розпаду срср і комуністичного блоку.

Одне з головних завдань американської адміністрації в 90-х рр. полягало в тому, щоби пристосувати основні міжнародні органі­зації — НАТО, ООН, МВФ, Всесвітній банк — до нової ситуації, що виникла внаслідок загибелі комунізму та закінчення "холод­ної війни".

Велике значення американська дипломатія надавала розширенню НАТО на Схід і прийняттю до цієї орга­нізації нових членів.

Важливе місце в американській зовнішній політиці посідає, безумовно, Росія.

Проте воєнне вирішення косовської проблеми у березні-травні 1999 р. погірши­ло відносини США та Росії. Ситуація покращилася лише взимку 1999—2000 рр. після відставки Б. Єльцина і приходу до влади в Росії В.Путіна. Однак із приходом до влади нового президента США Дж. Буша-молодшого виникли нові проблеми в американо-російських відносинах, пов'язані з планами США розгорнути нову систему протиракетної оборони.

Але терористичні акти 11 вересня 2001 р. кардинальним чи­ном змінили співвідношення сил на світовій арені. США і Росія знайшли порозуміння в багатьох питаннях і стали-партнерами по антитерористичній коаліції, створеній американцями. До них приєднався й Китай, відносини з яким у США в останні роки були досить прохолодні.

Отже, після відносно спокійного десятиріччя наприкінці XX ст., ознаменованого всебічним пануванням США у світових справах, почався період військового протистояння, проявів екстремізму і тероризму, в якому Сполученим Штатам необхідно боротися за відновлення свого лідерства, шукати нових союзників і партне­рів. Деякі політологи вважають, що в міжнародних відносинах почалася нова ера.

Д) Укрансько-американські відносини.

23 січня 1992 р. в МЗС України відбувся обмін нотами між Україною та США про  встановлення дипломатичних відносин у повному обсязі. Серйозною завадою на шляху розвитку двосто­ронніх, відносин залишалася наявність на території України ядер­ної зброї. Підписання 14 січня 1994 р. президентами України,Росії та США тристоронньої заяви та угоди про ліквідацію ядер­ної зброї в Україні сприяло помітному поліпшенню- американсько-українських, відносин.

КАНАДА

А) Становище країни після Другої світової війни. У роки Другої світової війни Канада зробила важливий вне­сок у перемогу антигітлерівської коаліції. Країна з населенням у 12 млн. душ спромоглася мобілізувати до збройних сил 785 тис. осіб, або майже 15% усього самодіяльного населення.

У повоєнний час Канада розвивалася досить успішно. Оскіль­ки воєнні дії відбувалися на великій відстані від її території, ні­яких економічних збитків країна не зазнала. Навпаки — канадсь­кі бізнесмени зуміли використати сприятливу кон'юнктуру для оновлення основного капіталу, завоювання нових ринків для своїх товарів, активної інвестиційної політики.

У перші повоєнні роки Канада вийшла на третє місце у світі за обсягом промислового виробництва. Хоча після відновлення економіки європейських держав та Японії вона посунулася далі, але входить до "великої сімки" найбільш промислово розвине­них країн.

У повоєнні роки зберігалася залежність Канади від Великої Британії, яка репрезентована генерал-губернатором, хоча ще в 1931 р. англійський уряд визнав за Канадою самостійність у внут­рішній та зовнішній політиці. Канада входить до Британської співдружності націй. Щоправда, позиції Великої Британії були послаблені після введення в 1947 р. канадського громадянства, а 1949 р. до Канади приєднався Ньюфаундленд, що був доти анг­лійською колонією.

Позиції Сполучених Штатів у 40—50-х рр., навпаки, значно зміцніли. Корпорації США скупили в Канаді величезні лісові масиви, землі, багаті на природні копалини, особливо уран, рідкоземельні метали, нафту. Вони вклали кошти в будівництво найбільш сучасних підприємств провідних галузей економіки, а також у банківсько-фінансову сферу.

Посилилася й політична залежність Канади від США. У 40-х рр. канадський уряд підтримував всі основні заходи американської зовнішньої політики: доктрину Трумена, план Маршалла, ство­рення НАТО, війну в Кореї. Поступово Канада перетворилася на молодшого партнера США. Особливо рельєфно ця лінія проводилася урядами Канади у 50-60-х рр.

У 70-х рр. ситуація дещо змінилася.

Це знайшло конкретне втілення у скороченні участі Канади у військовому механізмі НАТО, в розширенні зв'язків з країнами Спільного ринку, СРСР, установленні 1970 р. дипломатичних відносин із КНР. Все це свідчило про більш самостій­ний і незалежний зовнішньополітичний курс Канади.

Б) Проблема Квебеку. У внутрішньополітичному житті найгострішою проблемою в 60-70-х рр. була національна проблема. Специфікою країни є існування трьох великих етнічних груп: англо-канадці — близько 40% населення, франко-канадці — близько 27%, інші національні меншини — близько 33% (українські канадці — одна з найчисленніших меншин, більше мільйона громадян). Провінція Квебек, 4/5 населення якої становлять франко-канадці, до 60-х рр. відставала від інших частин країни за рівнем економічного розвитку. Швидка індустріалізація 60-х рр. корінним чином змінила ситуацію.

У 60-тї рр. Квебек рівнем економічного розвитку і соціальної структури вже не поступався Онтаріо й північному сходу США. Але це "вирівнювання" не супроводжувалося зміною основних показників, які характеризують становище трудящих мас, Квебек залишався провінцією найвищого безробіття, нижчого рівня життя, ніж сусідня провінція Онтаріо. Подальше підпорядкуван­ня господарського життя Квебеку американським і англо-канадським монополіям не тільки загострило соціальні проблеми, а йсупроводжувалося зростанням національної асиміляції. На під­приємствах, у конторах переважала англійська мова, без знання якої неможливо було одержати роботу. Середня платня франко-канаддів була на 40% нижчою, ніж в англо-канадців. Загострення національного пи­тання поставило під загрозу існування Канадської Федерації.

Франко-канадці почали претендувати на збільшення своєї частки в політичному та економічному житті Канади. У провін­ції з'явилися сепаратистські організації, які виступали за відокрем­лення Квебеку від Канади. Деякі з сепаратистських організацій діяли терористичними методами.

В) Конституційна реформа 1982 р. На початку 1982 р. британський парламент ухвалив останній закон, який має стосунок до Канади. Цей закон дістав назву Акт про Канаду 1982 р. На основі цього закону канадський парла­мент 17 квітня 1982 р. ухвалив Акт про конституцію 1982 р. Нова конституція містила повний текст старої конституції та допов­нень до неї, прийнятих британським парламентом до 1975 р., а також новий розділ про основні права і свободи (Хартія прав).

У конституції не знайшла визнання рівноправність франко-канадської нації. Як і раніше, Квебек розглядався як одна з про­вінцій Канади, хоч він і мав мовно-культурну специфіку. У день, коли в Оттаві в присутності королеви Єлизавети II святкували прийняття конституції, у Монреалі відбулася багатотисячна де­монстрація протесту; у Квебеку за вказівкою провінційного уря­ду було приспущено прапори. Квебек приєднався до законодав­чої реформи лише 1987 р.

Невдоволення положеннями конституції висловлювали й на­ціональні меншини, корінні жителі Канади — індіанці, ескімоси, метиси, які вважають, що їхні права не гарантовано.

Г) Соціально-економічний розвиток країни наприкінці XX — на початку XXI ст. Економіка Канади в 90-ті рр. розвивалася динамічно і ста­більно.

Це привело до збільшення прибутків населення. Неухильно і значними темпами збільшується кількість робочих місць. До 1996 р. рівень безробіття вперше за багато років пощастило збити ниж­че 10-процентної позначки, що має чимале політичне і психоло­гічне значення.

Слід відзначити й високу ефективність канадського сільсько­го господарства. Тих, хто гадає, буцім Канада — переважно сіль­ськогосподарська країна, здивує така цифра: фермерське насе­лення разом із членами родин фермерів становить менше 4% жителів Канади - близько 1 млн. душ. При цьому в країні щоріч­но виробляється майже 50 млн. т. зерна, більше половини якого надходить на експорт.

Канада впродовж останніх десятиріч посідає значне місце у світовому товаристві й провадить виважений самостійний зовніш­ньополітичний курс.

Вона першою із західних держав вже на другий день після референдуму 1 грудня 1991 р. визнала суверенітет України і вста­новила з нею дипломатичні відносини в повному обсязі.

Д) Українці в Канаді. Масове переселення українців до Канади розпочалося напри­кінці XIX ст., коли канадський уряд активно стимулював велико­масштабну еміграцію з Центральної, Південної та Східної Євро­пи.

Після Другої світової війни розпочалась остання велика хвиля української еміграції. З 1947 р. по 1955 р. близько 35 тис. укра­їнців приєдналися до своїх земляків у Канаді. Більшість, як і пер­ше, походила з Галичини і Буковини, але була також значна група зі Східної України.

У 1989 р. українська етнічна група об'єднувала 1 млн. душ. Більшість осіб українського походження мешкали, в провінціях Онтаріо, Альберта, Манітоба, Британська Колумбія.

Найважливішими організаціями культурного розвитку україн­ців у Канаді є різноманітні фундації. Найбільша з них — Укра­їнська фундація ім. Тараса Шевченка, заснована у Вінніпезі 1936 р. Деякі українці обіймали важливі посади в урядових кабінетах, серед них — Роман Гнатишин родом із провінції Саскачеван,який став генерал-губернатором Канади, Іван Сопінко, призна­чений членом Верховного суду країни.

У країні видається чимало українських газет і журналів. Се­ред них — "Український голос", "Новий шлях", "Життя і слово", "Батьківщина" та ін.

Українська діаспора продовжує відігравати велику роль у суспільно-політичному й культурному житті Канади.