Висновки

Отже, державними позиками є кредитні відносини, в яких позичальником чи кредитором виступає держава або її місцеві органи. Тобто, фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх запозичень є фактичним їх проїданням, невиправданим і невигідним з точки зору перспектив національної економіки. На противагу цій практиці необхідно ширше залучати інвестиційні кредити. Удосконалення взаємовідносин України з міжнародними організаціями базується на новій стратегії в питаннях допомоги Україні, в основу якої покладено фінансовий інструмент.

Необхідно здійснити також конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями.

Скорочення дефіциту бюджету - здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався;

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

Загалом, можна констатувати, що дефіцит бюджету спричинив більше негативних моментів, будучи гальмом реформування та розвитку економіки, аніж - позитивів, а політика держави у сфері управління ним та вирішення суміжних проблем - заборгованості та інфляції носить недолугий, а подекуди й зовсім алогічний характер, чим самим ще більше ускладнюючи фінансово-економічну кризу. Практична філософія ж зовнішніх та внутрішніх позик, як способів фінансування і розвитку економіки України не сприяє зміцненню її фінансової безпеки та стабілізації, а отже - відкладається у часі очікуваний якісний поступ на шляху економічного зростання.

Думки вчених стосовно державних запозичень є доволі поляризованими: одні дотримувались позитивної думки, а інші вважали, що державний борг загрожує суверенітету країни, добробуту громадян й фінансовій безпеці країни.

Фінансова безпека країни - захищеність фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин; певний рівень фінансової незалежності, стабільності та стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих факторів, що становлять загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи і стале економічне зростання.

В Україні обсяг боргу два рази наблизився до критичної позначки. причому у 1999 році даний показник перевищив 60% - граничнодопустимий рівень, й призвів країну до кризи ліквідності та загрози дефолту.

Існують чотири основні шляхи реструктуризації державного боргу:

- списання боргу - нездатність держави сплатити зовнішній борг, який виступає як пропорційний податок;

-викуп боргу - здатність країн-боржників самим викупати свої борги з великим дисконтом;

-секютиризація емітація нових боргових зобовязань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг;

-обмін боргів на акції національних підприємств - придбання акції державних компаній за національну валюту, або обмін боргів на акції компаній.

В нашій країні не має чіткого механізму управління державними запозиченнями, які можна отримати завдяки розробці і реалізації продуманої боргової стратегії України. На мій, погляд вона повинна включати в себе формування боргового капіталу в Україні, плани сплачування боргу, а також показувати галузі виробництва, в які треба вкладати запозиченні кошти.