- •1. Загальна методика підготовки дипломної роботи
- •1.1. Вибір теми та складання плану роботи
- •1.2. Вивчення літературних джерел
- •2. Вимоги до оформлення роботи
- •2.1. Нормативні вимоги до оформлення дипломних робіт
- •2.2. Загальні вимоги до оформлення дипломних робіт студентів
- •Розділ 1. Особливості комунікативної комепетентності осіб з різними рівнями самооцінки
- •2.3. Оформлення основних структурних елементів роботи
- •2.3.1. Вимоги до змісту дипломних (магістерських випускних) робіт
- •Сирі бали досліджуваних за методиками сан та анкетою
- •3. Захист кваліфікаційної роботи
- •Список рекомендованої літератури
1.2. Вивчення літературних джерел
Ознайомлення з опублікованими за темою роботи літературними джерелами починається відразу після визначення її теми (або ще на етапі формулювання теми!) та здійснюється відповідно до робочого плану дослідження, що дає змогу більш цілеспрямовано шукати інформацію за обраною темою та доцільно відбирати матеріал.
Є два шляхи отримання бібліографічної довідки: замовлення в спеціалізованих інформаційних відділах бібліотек або самостійний пошук.
Усі великі бібліотеки сьогодні здійснюють підбір літератури за вказаною темою або ж наданими ключовими словами. Треба звернутися до бібліографічного відділу, Наукової бібліотеки ДНУ ім. О. Гончара, та відібрати із запропонованого переліку ті джерела, що вбачаються вам більш доцільними. Також підбір літератури є доволі поширеною послугою в мережі Інтернет. Зазвичай ці послуги надають електроні бібліотеки або ж спеціальні компанії і послуга є платною (наприклад, http://atlas-center.org/atlas/service2.html) .
Основними літературними джерелами під час написання кваліфікаційної роботи є навчальні посібники, підручники, монографії, наукові статті та ін. Починати самостійний пошук варто з нової літератури, спочатку ознайомитись з монографіями та статтями, які стосуються вашої проблеми і звертати увагу на список використаних у них джерел.
Перед читанням книги або статті перше, що ви маєте зробити, – це записати їх бібліографічні реквізити (автор, назва, видавництво, рік, видання, кількість сторінок). Причому, робити це потрібно дуже скрупульозно і ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ оформлення джерел у списку літератури! (див. стор. 27).
Навчальні посібники, підручники найкраще використовувати такі, що видані під грифом Міністерства освіти та науки у їх найновішій редакції. Навчальні посібники та підручники є джерелом інформації, що організовує всю подальшу роботу над кваліфікаційною роботою.
Під час написання дипломних робіт слід більшою мірою орієнтуватись на наукові статі, монографії, автореферати дисертацій. При формуванні списку літератури слід стежити, щоб більшість джерел були видані в останнє десятиріччя (тобто 2000-х років, принаймні 90-х років ХХ сторіччя).
Серед джерел інформації особливе місце належить науковим статтям, адже теоретичні статті, які містяться в журналах, більше, ніж інші джерела, насичені цікавою емпіричною фактурою, роздумами, порівняннями, словесними доведеннями. Достовірність їх змісту залежить від достовірності вихідної інформації, використаної авторами. Статистичні дані, наведені в статтях, можуть бути підставою для власної аналітичної роботи студента.
Нам вбачається більш доцільним починати ознайомлення з проблемою або з підручників, або зі статей, тому як в них міститься зазвичай стислий або місткий теоретичний аналіз проблеми.
Монографія (наукове видання, що містить повне та всебічне дослідження якоїсь проблеми або теми), науковий збірник матеріалів авторитетної наукової конференції, науковий збірник дослідницьких матеріалів установ, навчальних закладів або наукових товариств із найважливіших наукових проблем – усі ці видання мають принципове наукове значення та практичну цінність
Багато літератури, як книг, так і статей, є на психологічних сайтах: http://psylib.kiev.ua, http://www.voppsy.ru, http://www.flogiston.ru, http://www.koob.ru та ін..
Під час читання дібраних джерел можна застосовувати методи «швидкого» чи «повільного» читання. «Швидке» читання (читання «по діагоналі») дасть змогу студенту зробити висновок про доцільність уважного вивчення даної статті або книги. Після того, як проглянуто всю дібрану на даний момент літературу, можна приступити до «повільного» читання, до глибшого її вивчення, переходячи від простого матеріалу до складного.
Вивчаючи літературу, не варто намагатися тільки запозичити матеріал, важливо обдумувати знайдену інформацію. Цей процес має тривати протягом усієї роботи над темою. Зазвичай, використовується не вся інформація, що міститься у певному джерелі, а тільки та, яка безпосередньо стосується теми роботи і тому найбільш цінна і корисна.
Особливою формою фактичної роботи з літературними джерелами є цитати. Органічно вплетені у текст роботи, вони становлять невід'ємну його частину. Цитати використовуються для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела. Вони слугують необхідною опорою авторові роботи у процесі аналізу та синтезу інформації. Відштовхуючись від їх змісту, можна створити систему переконливих доказів, потрібних для об'єктивної характеристики явища, яке вивчається. У всіх випадках кількість використаних цитат повинна бути оптимальною, тобто визначатися потребами розроблення теми роботи. Можливі два способи цитування: а) пряме цитування, коли в лапках дослівно повторюється текст із відповідного джерела (у посиланні на джерело через крапку з комою вимагається точно вказати сторінку, на якій починається дана цитата), б) непряме цитування, коли одна або декілька думок, можливо з різних місць цитованого джерела, висловлюються автором своїми словами, але більш-менш близько до оригінального тексту. Детальніше про посилання та правила оформлення див. на стор. 10.
При читанні слід виписувати найбільш чіткі цитати відносно вашої проблеми та обов’язково записувати номери сторінок, щоб потім можна було зробити посилання.
Найчастіше цитати та інші запозичені матеріали застосовують у процесі написання першого, теоретичного розділу роботи – одного з важливих етапів підготовки роботи.
