3. Правові вимоги до матеріалів і документів екологічного аудиту та зміст і значення аудиторського висновку

Зміст робочої документації значною мірою є питанням професій­ного судження аудитора, оскільки немає ні можливості, ні необхід­ності документувати кожне спостереження або обстеження. Склад, форму і кількість робочих документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку самостійно.

Робочі документи аудитора мають відповідати ряду певних вимог:

- містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі у цій перевірці, міг скласти чітке уяв­лення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

- документи мають бути складені під час перевірки, складання їх після завершення перевірки і підготовки аудиторського висновку не припускається;

- повинні враховувати інформацію не лише звітного періоду, що перевіряється, а й дані попередніх періодів;

- давати можливість оцінити фінансову звітність згідно з вста­новленими критеріями і ознаками;

- містити інформацію необхідну чи корисну при наступних ауди­торських перевірках;

- відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві і ступінь довіри до неї;

- фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки та оцінки системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої облікової політики і відповідність бухгалтерського об­ліку встановленим принципам, стандартам, вимогам і чинному законодавству;

- документи мають бути складені чітко і розбірливо, скорочен­ня або умовні позначення, що використовуються, повинні бути по­яснені.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов'яз­кові реквізити: назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані ре­зультати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий но­мер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обо­в'язково в ньому мають бути наступні розділи.

Заголовок

У заголовку аудиторського висновку зазначається про те, що аудиторська перевірка проводилася незалежним аудитором, дається назва аудитора або аудиторської фірми, наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки. Термін "незалеж­ний аудитор" використовується для того, щоб провести відмінності між аудиторським висновком і звітами, які можуть бути надані іншими особами, наприклад, працівниками підприємства.

Адресат

Аудиторський висновок повинен бути адресованим відповідним чином, як цього вимагають умови угоди або національні правила. Як правило, аудиторський висновок призначається або акціонерам, або Раді директорів, або Комітету з цінних паперів.

Вступ

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової звітності та дату її підготовки. У цьому розділі необхід­но відзначити, що відповідальність за правильність підготовки фінансової звітності покладається на керівництво підприємства-клієнта та про відповідальність аудитора за аудиторський висно­вок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Масштаб перевірки

В аудиторському висновку необхідно чітко викласти зміст робо­ти, коротко описати масштаби і найважливіші аспекти аудиту. Цей розділ дає впевненість його користувачам в тому, що аудиторська перевірка здійснена згідно з вимогами законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського об­ліку. У цьому розділі відзначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок; про те, що аудитор використову­вав принцип вибіркової перевірки інформації, та дається оцінка ауди­тором обґрунтованості вибору підприємством-клієнтом облікової політики та загальна оцінка всіх представлених звітів. Завершує цей розділ положення про те, що в ході перевірки була створена адек­ватна основа для прийняття висновку за фінансовою звітністю.

Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність

Аудиторський висновок повинен чітко і однозначно відображати дум­ку аудитора з приводу того, що фінансова звітність повно і достовірно в усіх суттєвих аспектах подає інформацію про фінансовий стан і результа­ти діяльності підприємства-клієнта згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Дата аудиторського висновку

Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки, а саме в той день, коли керівництво підприємства-клієнта підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата інформує користувачів про те, що аудитор врахував вплив на фінансову звітність і на аудиторський висновок подій та операцій, що стали відомі йому і які відбулися до вказаної дати. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною, або після підпису аудитора.

Підпис аудиторського висновку

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

Адреса аудиторської фірми

В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезна­ходження аудиторської фірми, яка може розміщатися як у кінці ауди­торського висновку після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

ЗНАЧЕННЯ.Аудиторський висновок розрахований на широке коло корис­тувачів. Його публікація є свідоцтвом того, що фінансова звітність підприємства-клієнта як в цілому, так і у всіх деталях відповідає чинному законодавству, методології ведення бухгалтерського об­ліку, визначеної внутрішнім регламентом облікової політики підпри­ємства-клієнта, і є достовірною.