3…Як відбувається формування наф з початку 90-х рр.

З середини 1950-х років окреслився четвертий етап історії

архівознавства, який тривав до розпаду СРСР. Його початок пов’язаний з

хрущовською «відлигою», критикою культу особи Й. Сталіна, активізацією

історичних досліджень, що не могло не позначитися на архівній системі.

Залишаючись під повним партійно-державним контролем, архівна справа

сформувалася в окрему галузь, якою керувало Головне архівне управління

при Раді Міністрів СРСР (1966). Підготовка фахівців архівної справи

зосереджувалася у Московському державному історико-архівному інституті,

який разом зі Всесоюзним науково-дослідним інститутом документознавства

та архівної справи був своєрідним «законодавцем» і центром

науково-теоретичної роботи в галузі архівознавства. На цьому етапі

архівознавство набуло виразнішого статусу науки і навчальної дисципліни,

було опубліковано низку праць і посібників.

У 1960- 1980-х роках помітно розширилася тематика архівознавчих

досліджень в Україні, вийшли праці з історії, теорії і практики архівної

справи, було захищено кілька кандидатських дисертацій. Посилилась увага

до науково-дослідної роботи в центральних державних архівах, зріс

науково-теоретичний рівень публікацій на сторінках

науково-інформаційного бюлетеня «Архіви України» (з 1965 р.). На стан

наукових досліджень негативно впливала обстановка авторитаризму, застою,

орієнтація на суто прикладну тематику, провінціоналізм.

Проголошення у серпні 1991 р. державної незалежності України, нова хвиля

національно-культурного відродження, демократизація країни, її входження

у світове співтовариство започаткували п’ятий етап розвитку

архівознавства, пов’язаний з потребою суспільства і держави в новому

осмисленні ролі архівів, значення історико-архівознавчих, джерелознавчих

та археографічних досліджень, прийняттям Закону України «Про

національний архівний фонд і архівні установи» (1993, нова редакція -ьний архівний фонд і архівні установи» (1993, нова редакція - 2001), з реформуванням архівної системи України, її демократизацією.

Важливою віхою в розвитку архівознавства стало заснування 1994 р.галузевої наукової установи. Помітними подіями в науковому житті архівів були наукові конференції «Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи» (1996), «Архівна та бібліотечна справа в Україні

доби визвольних змагань (1917-1921 рр.)» (1997), архівознавчічитання в

Національному університеті імені Тараса Шевченка, заснування нових

часописів: «Студії з архівної справи та документознавства», «Архівіст», «Константи», «Пам’ятки» та ін.

1. Які основні методи використовуються в архівознавстві

Архівознавство стало наукою завдяки тому, що спирається на

загальнонаукові й специфічні методи дослідження. Сукупність цих методів

та основоположних принципів науковості, історизму, об’єктивності,

всебічності становить методологічну основу архівознавства. Розглянемо

докладніше основні методи та принципи архівознавчого дослідження. Його

підґрунтям є загальна теорія історичного пізнання, що користується

універсальними методами наукового аналізу і синтезу, які дозволяють

досліджувати структуру архівного фонду, аналізувати всі його елементи,

ідентифікувати документи. Водночас за допомогою методу синтезу роблять

висновки й теоретичні узагальнення.

Пріоритетним методом архівознавства є історичний, який разом з логічним

та хронологічним уможливлює ґрунтовне дослідження витоків і розвитку

архівної справи, виявлення основних етапів формування архівної системи,

з’ясування внеску провідних архівістів в архівну науку і практику,

аналіз впливу конкретно-історичних чинників на стан і характер архівного

будівництва.

Важливу роль відіграють ретроспективний та порівняльний (компаративний)

методи. Перший дає змогу відштовхнутися від сьогодення і поступово

зануритися у архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси

і тенденції для кожного

етапу архівного будівництва, закономірності розвитку архівознавчої

думки. Другий уможливлює порівняння нових і старих знань, архівних

технологій, виявлення приросту наукових знань і прогресивних методик

опрацювання архівних фондів, модернізацію технологій їх зберігання і

використання.

Вивчення документів як одне з найважливіших завдань архівознавства

найчастіше опирається на методи історичного джерелознавства: наукової

евристики, класифікації і критики джерел, їх ідентифікації тощо. Крім

того в архівознавстві застосовують методи соціологічних досліджень,

статистично-математичного опрацювання матеріалів із застосуванням

комп’ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.

Жодний з названих методів не є універсальним і не може абсолютизуватися.

Оптимальних результатів досягають за умови комплексного використання

методів, віддаючи перевагу тим, які найповніше відбивають специфіку

дослідження, його проблематику та дозволяють вирішувати дослідницькі

завдання.