4. Лісопромисловий комплекс

Лісопромисловий комплекс – це складна виробничо-економічна система, що об’єднує підприємства, пов’язані з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини.

До компонентного складу лісопромислового комплексу входять: лісогосподарський комплекс (лісове господарство та лісозаготівельна промисловість), галузі лісової промисловості з механічної і хімічно-механічної (лісопильна, фанерна, сірникова, виробництво дерев’яних будівельних деталей і будинків, деревно-стружкових, деревно-волокнистих плит, меблів) та хімічної (лісохімічна, целюлозно-паперова промисловість) переробка деревини.

Специфічністю лісопромислового комплексу є те, що продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Очевидно є вигідність створення комбінатів.

Підприємства лісопромислового комплексу виробляють засоби виробництва (круглий ліс, пиломатеріали, фанеру, деревні плити, метиловий спирт) і предмети споживання (меблі, папір, оцтову кислоту).

Враховуючи, те що лісовий сектор посідає одне з провідних місць у економіці Карпатського економічного району. Значна увага ОДА та інвесторів спричинила виникнення нових великих і дрібних підприємств лісопромислового комплексу.

Так у квітні 2010 року створений Кластер деревообробки та меблевого виробництва (м. Львів). Серед замовників ВАТ «Львівський меблевий комбінат», ТзОВ ТПК «Бук Холдінг», ВАТ «Світанок».

З поміж карпатських областей Чернівецька область поступається за лісистістю – 29,4% (Закарпатській – 51,2%, Івано-Франківській – 41,4%) та на рівні з львівською 29% (2009р.). Чернівецька область також поступається за запасами деревини 62,6 млн. м³ (Закарпатська 200 млн. м³ , Львівська – 132,3 млн. м³ , Івано-Франківська – 128,5 млн. м³ ). Але за заготівлею Чернівецька область 1,1 млн. м³ поступається тільки Львівській (1,4 млн. м³ ), що свідчить про інтенсивність лісозаготівлі.

Кластер – як група галузей та організацій, що взаємопов’язані відносинами купівлі-продажу, та/або мають спільну інфраструктуру, замовників або персонал, а їх взаємодія сприяє конкурентній перевазі. Карпатський кластер об’єднує 1938 підприємств (243 в Чернівецькій області), працюючих 51,6 тис. осіб, обсяг реалізації 4,3 млрд. грн. – це четверта позиція з-поміж інших галузей, поступаючись електроенергетиці, машинобудуванню, харчовій промисловості.

Серед областей регіону Чернівецька область поступається іншим за обсягом реалізації лісопромислової продукції. Лісове господарство в Чернівецькій області дає 110 млн. грн.; деревообробка 88,7 млн. грн.; меблеве виробництво 48,4 млн. грн.; целюлозно-паперове виробництво 35,9 млн. грн.; плитне виробництво 28,6 млн. грн.; лісовий туризм 13 млн. грн.; не деревні продукти лісу 12,6 млн. грн..

Деревообробне виробництво Чернівецької області є одним із найбільших за обсягами випуску промислової продукції і займає п’яте місце в області після харчової промисловості, машинобудування, легкої промисловості, металургії та оброблення матеріалів.

У 2012 році у Чернівецькій області офіційно зареєстрованими були 187 підприємств, що займалися виробництвом деревини та виробів із неї. У порівнянні з 2011 роком їх кількість збільшилась на 76 підприємств.

Загальна кількість лісопильних матеріалів області становила 636. Найбільше лісопильних підприємств у Сторожинецькому (185 підприємств, 29% від загальної кількості), Путильському (відповідно 135 і 21%) та Вижницькому (114;18%) районах. Значною є їх кількість в м. Чернівці, Глибоцькому та Кіцманському районах.

На підприємствах деревообробки (17,4% загальної кількості підприємств) зосереджено 8,6% загальної чисельності промислово-виробничого персоналу, питома вага виробленої ними продукції у загальному обсязі промислового виробництва становить 5,7.

Виходячи з структури лісосічного фонду вихід сортиментів з заготовленої деревини складав 473 тис. м3. В основному, це пиловник, будівельний ліс, технічна сировина та баланси. Значна частина деревини переробляється держлісгоспами на власних потужностях і поставляється деревообробним підприємствам області.

У розрізі адміністративних районів Чернівецької області найбільші обсяги виробництва розпиляної деревини припадають на Вижницький, Путильський та Сторожинецький райони (відповідно 35%, 31% та 20% від загального виробництва.

Державні лісогосподарські підприємства спеціалізуються на заготівлі і первинній обробці деревини. На виробничих потужностях зазначених підприємств переробляється близько 30% лісо сировини, що заготовлюється в області, близько 11% лісо сировини поставляється на експорт, 45% - деревообробним підприємствам та іншим споживачам області, 13% - використовується на власні потреби (ремонтно-експлуатаційні потреби, колдоговори) державних лісових і спеціалізованих господарств.

Загальна тенденція свідчить про те, що переробка з найвищим ступенем доданої вартості зазвичай розміщена поблизу ринків збуту, а не поблизу ресурсів. Важливо зазначити, що наявне зменшення кількості працівників відбувається за рахунок запровадження нових технологій, підвищення продуктивності праці, а також переходу частини потужностей у «тінь». В карпатському регіоні виявлено за 2008р. – 530 незаконно працюючих пилорам.

В області наявні підприємства лісозаготівлі, лісопилення, плитної промисловості (Вижницький р-н), меблевої промисловості, столярства та теслярства, заготівлі не деревних продуктів, освітні установи та виробництва енергії з деревини.

Карпатський регіон є ідеальною територією для того, аби зосередитись на утилізації деревинних відходів. Невикористання відходів – це не лише економічні втрати для суспільства, але і екологічне навантаження. Виникають виробники паливних брикетів. Із збільшенням ціни на альтернативні джерела енергії можна очікувати, що попит на брикети в Україні зросте. В Чернівецькій області заготівля деревини для енергетичних потреб 0,34 млн. м³ . значним залишається експорт необробленої деревини. Меблеві виробництва «Декс», «Новоселиця».

Найпотужнішими підприємствами галузі є: ТОВ "Техно", ВАТ "Красноїльський ДОК", Сторожинецький держлісгосп.

Зазначимо сильні сторони: наявність якісної місцевої сировини; наявні корисні властивості лісів для розвитку рекреації, туризму та мисливства; досконалі технологічні навички та позитивний імідж у населення; широкий асортимент продукції; достатня кількість навчальних закладів для задоволення потреб в інженерно-технічних працівниках; джерело працевлаштування для місцевого населення.

Слабкі сторони: низький рівень технологічної обробки деревини, відсутність сучасних природозберігаючих технологій заготівлі деревини (підвісні харвестери); недостатньо розвинена мережа лісових доріг; відставання у підготовці кваліфікованих кадрів від потреб ринку; недостатній рівень сертифікації продукції; відсутність чіткої стратегії; незадовільний рівень переробки відходів; значні масштаби тіньового сектору; відсутність узгодженої оновленої інформації по ресурсах всіх постійних лісокористувачів; недостатній рівень інвестування у виробництво та розвиток певних технологій.