Тема 2. Еволція науково-популярних видань

Пізнання навколишньої дійсності з часу зародження людського суспільства є необхідною умовою його саморозвитку. Процес системного накопичення знань про світ і людину починається вже з глибокої старовині. «Поза сумнівом, корені наукового знання втрачаються в нескінченній дали минулого», - писав один з провідних популяризаторів науки - академік В. І. Вернадський.

Розповсюдження наукових знань почалося ще в дописемну епоху і здійснювалося засобами фольклору. Доведення знань до людської маси з давніх пір було прагненням тих, хто віддавали себе служінню науці. Цінним історичним джерелом, яке вказує на те, як в епоху античності здійснювалося розповсюдження наукових відомостей, є листи, написані у той час Платоном, Сократом, Епікуром, Цицероном, Сенекой і іншими мислителями.

Прогресивні вчені завжди вважали пропаганду наукових знань важливою і почесною справою. Історія знає імена учених, які підіймалися на ешафот ради пропаганди нових наукових ідей. Галілео Галілей трохи не поплатився життям за свій знаменитий «Діалог». Написаний в доступній, цікавій і яскраво виразній формі, «Діалог» не тільки свідчить про прагнення ученого захистити новий, науковий погляд на картину миру, відкинути застаріле уявлення про систему всесвіту, довести правильність переконань Коперника, але і демонструє пристрасне бажання автора довести нове наукове знання до широких кіл читачів.

Відомим популяризатором був Майкл Фарадей, відкриття якого в області електрики і магнетизму склали цілу епоху в історії науки. Його книга «Історія свічки» до теперішнього часу є зразком популяризації науково-технічних досягнень.

Глибокий слід в справі розповсюдження наукових знань залишили такі великі учені як - М.В. Ломоносов, Д.І. Менделєєв, К.А. Тімірязев, І.І. Мечників, А.М. Бутлеров, І.М. Сеченов, А.Г. Столетов, І.П. Павлов. Передавати широкому колу читачів результати своїх досліджень в доступній, популярній і одночасно високонауковій формі вони вважали своїм патріотичним обов’язком і метою свого життя.

Своє відношення до популяризації науки і упровадження прогресивних наукових ідей в свідомість народу виказували і просвітителі XIX в. В.Г. Белінській, А.І. Герцен, Д.І. Пісарев, Н.А. Добролюбов, Н.Г. Чернишевській.

Тема 3. Типологічні характеристики науково-популярного видання

Найфундаментальнішим засобом популяризації продовжують залишатися книжкові науково-популярні видання. к зазначалося, в широкому значенні науково-популярним книжковим виданням слід вважати видання, яке містить відомості про теоретичні та/чи експериментальні дослідження і призначене для популяризації і пропаганди основ і досягнень науки, техніки, культури і результатів прикладної діяльності серед широких кіл читачів в доступній для них формі.

Загалом предметом змісту науково-популярного видання можна вважати все, що має відношення до науки і наукових досліджень: результати наукових досліджень, наукова галузь, в якій проводяться (проведені) дослідження; об'єкт дослідження; наукова проблему (задача, мета і метод дослідження; умови, в яких проводяться дослідження, і які використовуються апаратура і матеріали; факти, складові основи дослідження (науки), включаючи дані спостережень і експериментів, відкриття, винаходи, теорії, закони, гіпотези і ін. Характеризуючи предмет змісту науково-популярного видання, можна сказати словами Н. Р. Чернишевського: «...Популярні видання перекарбовують в ходячу монету важкий злиток золота, виплавлений наукою».