Розвиток комп’ютерних технологій в Україні.
Поняття «інформаційні та комп’ютерні технології» з’явилося нещодавно у зв’язку з тим що розробка, виробництво і застосування комп’ютерів, обладнання для інформаційних мереж перетворюються нині на найважливіше промислову галузь.
В Україні великі й глобальні фундаментальні дослідження в цій галузі велися в ряді інститутів, академій наук України, в багатьох вузах міністерства освіти.
Перші кроки на шляху становлення інформаційних технологій були зроблені в перші роки ХХ століття, йдеться перед усім про машину логічного мислення харківського професора О.М. Щукарьова (1914 рік). У жовтні 1948 року під керівництвом академіка С.О. Лебедєва розпочалася розробка малої електронної лічильної машини – «МЕОМ». У 1952 році вона вже регулярно експлуатувалася і була єдиною в континентальній Європі діючою машиною.
У наступні три десятиліття основний внесок у фундаментальні дослідження в галузі комп’ютерної науки і техніки зробив академік Віктор Михайлович Глушков, учений зі світовим іменем, який став фундатором інформатики в Україні.
Починаючи з 60-х років проектування і великосерійне виробництво ЕОМ для управління технологічними процесами та енергетичними об’єктами здійснювалося у Сіверськодонецькому науково-виробничому об’єднанні «Імпульс».
Менш відомі (або зовсім невідомі) роботи зі створення ЕОМ для систем військового призначення.
Київське науково-виробниче об’єднання «Кристал» у 60 – 70-х роках успішно впоралося з розробкою і серійним випуском перших у Європі великих інтегральних схем для калькуляторів та інших технічних засобів. Київське виробниче об’єднання «Електронмаш» і Сіверськодонецький приладобудівний завод стали першими підприємствами, що організували багато серійне виробництво керуючих машин для всього СРСР.
Ці дані вказують що українські науковці не стояли осторонь технічного прогресу у розвитку ЕОМ, проте їхні імена та діяльність були майже не відомі світові. Лише у 95-ту річницю від дня народження С.О. Лебедєва (1902 – 1974 рр.) за кордоном визнали його заслуги і назвали «засновником радянського комп’ютеробудування».
Загальні відомості про програму СоrelDraw
Призначення програми СоrelDraw
СоrelDRAW являє собою потужний редактор векторної графіки. Векторні зображення використовуються при створенні різноманітних ілюстрацій, рекламних матеріалів, оформлення упаковки, при створенні електронних документів і Web-сайтів, вони дуже широко використовуються в діловій і презентаційній графіці. Векторні ілюстрації також необхідні при створенні будь-якого документа, як і фотографічні растрові зображення.
Крім того, СоrelDRAW використовується при розробці електронних макетів документів, які одночасно включають в себе текст, векторні і растрові зображення. На сьогоднішній день СоrelDRAW є найбільш універсальним, гнучким і потужним засобом для вирішення будь-яких завдань, пов’язаних з створенням документів будь-якої складності, починаючи від простих візиток, і закінчуючи складними багатосторінковими публікаціями, насиченими різноманітною графікою.
Векторні зображення будуються на основі контурів. Для описання контурів програмах редагування векторної графіки застосовують так звані криві Безьє – параметричні криві третього порядку. Контури складаються з одного або декількох суміжних сегментів, обмежених вузлом/
Мал.2.1 Приклади контурів
Сегменти мають прямолінійну або криволінійну форму. Форма сегмента визначається типом вузлів, які його обмежують, які можуть бути згладженими або кутовими. В згладженому вузлі контур утворює плавний перегин, в той час як в кутовому – заламується. Якщо сегмент хоча б з одної сторони буде обмежений згладженим вузлом, він буде криволінійним. З іншої сторони, щоб сегмент був прямолінійним, він повинен бути обмеженим з двох сторін тільки кутовими вузлами.
Мал.2.2. Елементи контуру
Для зручного управління кривизною сегментів вузли мають так звані балансуючі точки. Змінюючи їх розміщення, можна надати сегментам довільний вигин, а всьому зображенню – бажану форму.
Замкнуті контури (наприклад, багатокутні, еліптичні і т. п.) можуть мати заливку, тобто їх внутрішній простір може бути заповнений довільним кольором. Програми ілюстрування можуть підтримувати не тільки суцільні, але й більш складні типи заливок – градієнтні (плавний перехід від одного кольору до іншого) або узорні (заливка рисунком, що повторюється). Деякі програми дозволяють створювати текстурні заливки, тобто заливки, які редактуються малюнками, схожими на будь-які матеріали.
Контур – поняття математичне, і товщини він не має. Щоб зробити контур видимим, йому задають обведення – лінію заданої товщини і кольору, яка проведена строго по контуру.
Мал. 2.3. Заливка і контур векторного об’єкта
По замовчуванню всім новозбудованим лініям задається однакова товщина, але по бажанню контур можна змінити – створити пунктирну, градієнтну або художню.
Контури і заливки – основа створення векторного зображення. Всі компоненти векторного зображення описуються математично, а це означає – абсолютно точно. Чим більша кількість контурів міститься в зображенні, тим воно виглядає більш живим і деталізованим. Але, з іншої сторони, чим більше контурів, тим більше обчислень необхідно провести для побудови зображення, так як після кожної внесеної зміни усе зображення повністю перераховується.
Векторні зображення, як правило, будуються вручну, але в деяких випадках вони також можуть бути отримані з растрових за допомогою програм трасування.
Векторні зображення не в стані забезпечити близьку до оригіналу реалістичність, але вони компактні оскільки складаються з «реалізованих математичних моделей», і дозволяють вільне масштабування без втрати якості. Перевагою векторних зображень являється також їх легке редактування.
Варто відмітити, що всім відомі шрифти True Type – приклад векторних зображень. Саме тому вони не втрачають своєї якості при будь-якому масштабуванні.