2. Вибір системи газопостачання міста

Система газопостачання міста включає: газорозподільні станції (ГРС), розподільні газопроводи, газорегуляторні пункти та установки (ГРП, ГРУ), підземні газосховища та споруди на газорозподільній мережі.

Вибір системи газопостачання здійснюють з врахуванням розміру населеного пункту, особливостей планування та забудови, густоти населення, розташування та кількості промислових та комунально-побутових споживачів, наявності природних та штучних перешкод на території міста ( річки, озера, залізниці і інші).

Газорозподільні станції влаштовуються на відгалуженнях від магістральних газопроводів. Вони призначені для живлення газопроводів високого та середнього тиску. При двох та більше ГРС підвищується надійність системи, так як живлення газорозподільної мережі здійснюється від декількох джерел. Рекомендується в містах з кількістю жителів до 100 тис. чоловік влаштовувати одну ГРС, від 100 до 300 тис. чоловік - дві, від 300 тис. чоловік до 5 млн. - три газорозподільні станції.

В залежності від кількості ступіней тиску газорозподільні мережі в місті проектуються одно-, двох-, трьох- та багатоступеневими.

Одноступеневі системи влаштовуються в невеликих населених пунктах, розташованих поряд з магістральними газопроводами. Двохступеневі системи влаштовуються в середніх та невеликих за розміром містах. Трьох- та багатоступеневі - в великих містах.

За принципом побудови газорозподільні мережі проектуються кільцевими, тупиковими та змішаними. В великих та середніх за розміром містах рекомендується влаштовувати кільцеві або змішані газорозподільні мережі, так як вони забезпечують більш рівномірне і надійне постачання газу споживачам ніж тупикові. В невеликих населених пунктах проектуються переважно тупикові газорозподільні мережі, які мають меншу довжину і потребують менших капітальних витрат на будівництво.

Газорозподільні пункти (ГРП) призначені для живлення окремих споживачів (виробничі та комунально-побутові підприємства) та мереж середнього і низького тиску.

Кількість і розміщення ГРП на мережі залежить від площі району, густоти населення, кількості поверхів забудови, розрахункової витрати газу, вартості ГРП та інших факторів.

Оптимальний радіус дії ГРП - середня відстань по прямій від ГРП до місця зустрічі потоків газу на границі розподілу, визначається за виразом:

, м ( 1.17)

де: В - вартість одного ГРП, яка приймається в межах 7000...12000 руб 4, табл. 7.2, додаток 7 ; Р- розрахунковий перепад тиску в мережі, який приймається 1200 Па для районів багатоповерхової забудови і 1500 Па для малоповерхової забудови; - коефіцієнт густоти мережі низького тиску, який визначається, як відношення загальної довжини газової мережі до площі території, яка газифікується; 1/м; m - густота населення, люд/га; е - питома годинна витрата газу на одну людину, м³/(люд_* год).

Коефіцієнт густоти мережі низького тиску наближено визначається за фомулою: , (1.18)

Питома годинна витрата газу на одну людину визначається за виразом:

e = V/N , ( 1.19)

де: V - загальна витрата споживачами газу з мережі низького тиску, м³/годину; N - кількість населення в районі, що газифікується, люд.

Оптимальне навантаження на ГРП визначається за формулою:

, (1.20)

Оптимальний радіус дії ГРП складає 500...1000 м, а навантаження - 1000...3000 м³/годину.

При розміщені ГРП на плані міста необхідно намагатися рівномірно розподілити загальне навантаження на всі ГРП. Доцільно розміщувати ГРП приблизно в центрі навантаження, а при забудові з різною кількістю поверхів - ближче до зони багатоповерхової забудови.

При виборі траси газопроводу необхідно забезпечити її мінімальну довжину. Прокладати газопроводи необхідно поблизу крупних споживачів газу: промислових підприємств та центральних джерел теплопостачання. Не рекомендується трасувати мережі за межами міської забудови.

Газопроводи високого і середнього тиску, як правило, влаштовують кільцевими. Мережі низького тиску рекомендується влаштовувати частково закільцьованими або змішаними. В залежності від характеру планування житлових масивів і густоти населення газопроводи низького тиску прокладають: по вулицям та проїздам або всередині кварталів. Від вуличних газопроводів в кожне володіння підводяться вводи. Довжина вводів приймається 50...100 м.

В районах сучасної забудови при рівномірному розташуванні житлових будинків по всій площі мікрорайону газорозподільні трубопроводи всередині мікрорайону проектують переважно тупиковими. Кільцевими влаштовують тільки основні лінії.

При трасуванні газорозподільних мереж необхідно дотримуватися мінімальних відстаней до інших комунікацій, будівель і споруд  2, п.п. 4.14- 4.17; 8, додатки. 3 та 4

Зовнішні газопроводи прокладають переважно під землею:

• сталеві на глибині на менше 0,8 м до верха труби чи футляра, в місцевостях де не передбачається рух транспорту глибина прокладання зменшується до 0,6 м;

• поліетиленові – не менше 1,0 м, а під проїзними частинами вулиць та доріг – 1,2 м.

Надземне і наземне прокладання трубопроводів (крім поліетиленових) передбачається всередині житлових кварталів, на подвір'ї, на територіях промислових підприємств.

При перетині з залізницями та автодорогами І-ІІІ категорій підземні газопроводи прокладаються в сталевих футлярах. При перетині з автодорогами районного та іншого значення необхідність влаштування футляру визначається в залежності від інтенсивності руху транспорту.

При перетині з водними перешкодами (річки, канали) газопроводи прокладаються підводним (дюкер) і надводним (по мостам) способом. Підводні переходи газопроводів при ширині річки 75 м і більше влаштовуються в дві нитки з пропускною здатністю кожної 75% від розрахункової.

Газорозподільні трубопроводи на території міста влаштовуються з сталевих труб: електрозварних прямошовних (ГОСТ 10704, 10705), електрозварних спіральношовних (ГОСТ 8696, 20295; ТУ 14-3 808, 14-3 684), безшовних (ГОСТ 8731, 8732, 8733, 8734; ТУ 14-3-190) інших діаметром 50 та більше мм і товщиною стінки не менше 3 мм.2,додаток И

Поліетиленові газопроводи передбачаються: на території міст тиском до 0,3 Мпа; на території селищ і сіл та міжселищні газопроводи тиском до 0,6 Мпа.

Для захисту газопроводів з сталевих труб від хімічної корозії зовнішню поверхню труб покривають антикорозійною ізоляцією. При низькій корозійній активності грунту застосовують нормальну ізоляцію, при середній активності - підсилену, а інших випадках дуже підсилену ізоляцію.

Для захисту від електрохімічної корозії передбачають катодний або протекторний захист газопроводів. При прокладанні газопроводів поблизу електрифікованих залізниць та трамвайних колій необхідно передбачити електричний дренаж для захисту сталевих труб від електричної корозії.

Відключаючі пристрої влаштовуються на газопроводах в таких місцях: на газопроводах низького тиску для відключення окремих мікрорайонів, кварталів, груп житлових будинків; на газопроводах середнього і високого тиску для відключення окремих ділянок; при перетині з водними перешкодами, залізницями загальної мережі, автодорогами І та ІІ категорій; на ГРП , ГРУ; перед житловими, громадськими і виробничими будівлями, зовнішніми газоспоживаючими установками.