6. Формалізовані методи оцінки

Для забезпечення економічних рішень практичними та вичерпними методами може бути впроваджений формалізований метод оцінки на основі спеціальних показників у розумінні техніко-індукованої оцінки наслідків застосування техніки.

Традиційно оцінка методів виготовлення певного виду продукції здійснюється за допомогою технологічних та економічних показників. Виходячи з цього, повинні бути враховані впливи обміну між технологією та довкіллям, впливи пропозиції ресурсів, внутрішнього та зовнішнього повторного використання в економіці, а також екологічний ризик, зумовлений виробництвом. Нарешті при визначенні технології майбутнього не можна нехтувати соціальними аспектами, такими як облаштування робочих місць. Сама ж продукція повинна бути врахована у будь-якому разі.

Технологічні показники можуть бути отримані за допомогою матеріальних та енергетичних балансів, а також різних видів технічного аналізу виробничих процесів. Виробничо-економічні показники містяться у відповідній документації та звітності. Розмежування технологічних та економічних показників однак є не завжди однозначним і зрозумілим, через те, що чисельні параметри можуть бути облічені як технологічні, так і шляхом перерахунку за допомогою цін як економічні.

Екологічні ефекти зумовлені емісіями відходів, відпрацьованого повітря та стоків. Специфічною формою емісій, яка, поруч з переліченими, має місце у деревообробній промисловості, є шумове навантаження довкілля. Виходячи з цього необхідно враховувати також використання (навантаження) невідновних ресурсів, емісію тепла, а також екологічні ризики.

Показники повинні давати відповідь на питання, наскільки придатним є даний технологічний процес виготовлення продукції з точки зору узгодженості з довкіллям, використання ресурсів, ризиків та економічності. Це повинно проявлятися шляхом: мінімальних капіталовкладень; мінімального споживання основних та допоміжних матеріалів; максимальним залученням відходів у повторне використання; мінімального використання лімітованих матеріалів; максимальної продуктивності праці; максимального прибутку; мінімальних емісій енергії; мінімального навантаження на довкілля у вигляді відходів, шуму та відпрацьованого тепла; оптимальних умов праці на робочих місцях; мінімального екологічного ризику, зумовленого продукцією.

Виходячи з цього необхідно враховувати наступні показники:

• освоєння інвестицій – включає у рамках підготовки та реалізації інвестицій необхідні засоби, загальне одноразове використання;

• специфічні витрати основних та допоміжних матеріалів, що включає витрати енергії, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів, пакувальні та допоміжні матеріали;

• наявність (доступність) основних та допоміжних матеріалів – включає лімітовані основні та допоміжні матеріали, які внаслідок малої відновної здатності у глобальному чи національному масштабі підлягають особливо обмеженому використанню;

• продуктивність праці є передумовою економічного зростання;

• рентабельність продукції є специфічним показником визначення прибутку з загального обсягу продукції, включаючи побічну (супутню) продукцію, отриману шляхом повторної переробки відходів.

Екологічні впливи продукції проявляються у вигляді: специфічного забруднення повітря, води; специфічного забруднення відходами; шумового навантаження довкілля. Також специфічне забруднення відпрацьованим теплом враховується як навантаження на довкілля. Як важливу умову організації робочих місць слід враховувати їх облаштування, робочу гігієну, безпеку життєдіяльності. Зумовлений продукцією екологічний ризик включає проблеми безпеки при нормальному виробничому процесі, а також ненормальні виробничі стани, аварії та катастрофи.

З точки зору життєвих фаз продукції упродовж та після її споживання до оцінки включаються типові для продукції показники:

• важливість використання;

• екологічне навантаження продукції;

• продуктивність повторного використання продукції;

• рециклінгова експлуатація продукції.

В особливих випадках може виникати необхідність брати до уваги інші показники. Це стосується, зокрема, можливих екологічних чи соціальних ефектів, наприклад, внаслідок появи випромінювання, домінуючих запахів тощо. З іншого боку, можливо також, що певні показники у межах оцінки не відіграватимуть жодної ролі.

Загалом зміст цих показників, орієнтованих на процес і продукцію, є дуже складним і неодмінно повинен орієнтуватися на стимулювання впровадження маловідходних технологій. Це підтверджується тестуванням обладнання для виготовлення штучних волокон чи плитних матеріалів для меблевої промисловості, сірчаної та соляної кислоти, целюлози.

Оцінка показників може ґрунтуватися на таких варіантах: базовому; перспективному передовому; синтетичному найкращому.

Базовим варіантом може бути уже реалізований варіант як у національному, так і в міжнародному масштабі. З нових методів, які пропонуються на національному чи міжнародному рівні, може бути вибраний той варіант, котрий характеризується найкращими параметрами, що втілюють найвищий науково-технічний ступінь розвитку, реально найкращий варіант. Перспективний передовий варіант необхідно визначати за допомогою прогнозних, бажаних, передбачуваних у майбутньому можливих вартостей, які відповідають очікуваному науково-технічному ступеню розвитку. Синтетичний варіант найкращої оцінки отримується у результаті порівняння наявних варіантів і поєднання.

У цілому слід посилатися на синтетичний варіант. Для обмеження сфери оцінки встановлюються найкраща, найкраща можлива, бажана оцінка та нульова (дослідна) оцінка, а також найгірша прийнятна оцінка. Найкраща оцінка представляє цільові величини, нульова вартість не повинна бути перейдена, якщо даний спосіб у рамках оцінки відіграє певну роль.

Оцінка проводиться колективом експертів, який складається із фахівців різних сфер діяльності, ретельно відібраних та відповідним чином навчених. Колектив експертів у першу чергу має завдання визначити вагу показників. Для цього потрібні науковці-економісти з ґрунтовними знаннями економіки виробництва, технологи із комплексними і спеціальними технічними і технологічними знаннями, з додатковими знаннями у сферах охорони навколишнього середовища, організації праці, безпеки праці та життєдіяльності, а також екології (наприклад, медики, комунальні гігієністи, гідробіологи тощо), із знаннями гігієни повітря, води та ґрунтів, з територіально-специфічними знаннями, додатковими знаннями у таких сферах як соціологія, психологія тощо. Усі експерти повинні володіти відповідними особистими та професійними якостями, такими як багаторічний професійний стаж і знання даної галузі промисловості, ґрунтовні знання відповідних законодавчих приписів, підзаконних актів, інструкцій, міжнародного досвіду. При цьому повинні демонструватися особиста активність та кооперативна єдність, а також врівноваженість, обачність та здатність приймати рішення.

Після визначення показників для процесів чи продукції вони оцінюються відповідно до встановлених сфер. Незалежно від цього показники зважуються експертним колективом відповідно до інформації про рамкові умови, зумовлені процесами, економічно та даним місцем розташування. У разі прийняття рішення експертами проводиться окреме зважування показників. При достатньому перекритті (злагодженості) та визначенні важливості оцінка та важливість об’єднують­ся і сумуються у варіант для даного процесу чи виду продукції.

Тим самим для кожного наявного варіанта виготовлення певного виду продукції визначається перевага у формі відносного числового значення. Результат показує, у якій мірі розглядувані варіанти наближаються до максимальних вимог, наприклад, відповідно до критерію узгодженості з довкіллям.

Застосування таких формалізованих методів успішно може бути продемонстроване для: оцінки узгодженості з довкіллям технологій та виробничих процесів; оцінки узгодженості з довкіллям продукції, включаючи способи її виготовлення; вибору способів виготовлення продукції з пріоритетом узгодженості з довкіллям; проведення екологічної оцінки існуючих виробничих процесів; аналізу міжнародного науково-технічного стану розвитку виробничих процесів і продукції; оцінки результатів розвитку процесів і продукції; встановлення завдань для досліджень і розвитку.

Розглянуті види еколого-економічного аналізу дозволяють дати комплексну оцінку розвитку тієї чи іншої галузі промисловості, способів виготовлення продукції (робіт) чи надання послуг з врахуванням екологічної складової. Це у свою чергу сприятиме випуску продукції за допомогою сучасних ресурсоощадних технологій, дотриманню екологічних вимог упродовж усього життєвого циклу продукції і забезпечення таким чином економічного зростання підприємств на засадах сталості.