Договірне регулювання оплати праці.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України “Про колективні договори і угоди”.
Договірне регулювання оплати праці найманих працівників в Україні здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів. Існує декілька видів угод, що укладаються на таких рівнях: державному; міжгалузевому (генеральна тарифна угода); галузевому (галузева тарифна угода); виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору).
Колективний договір – це єдиний нормативний акт на рівні підприємства, в якому повинні закріплятися усі умови, розміри та порядок оплати праці працівників. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов’язана з виконанням умов контракту.
Трудові відносини всіх працівників регулюються на основі Кодексу законів про працю України (КЗпП) (стаття 1). Працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або фізичною особою. Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації (стаття 21), тобто на підставі угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом укладається трудовий договір, як правило, у письмовій формі. Зміст та умови трудового договору визначаються власником підприємства або уповноваженим ним органом і погоджуються з особою, яка поступає на роботу.
До початку роботи згідно з укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган, відповідно до статті 29 КЗпП України, зобов’язаний:
роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, зокрема оргтехнікою;
проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони.
Прийняття працівників на роботу оформляється наказом.
На основі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників розробляються підприємством посадові інструкції. Інструкції повинні містити повний перелік завдань та обов’язків, повноважень, відповідальності, в тому числі з охорони праці, безпечного ведення робіт та екологічної безпеки, в разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни – чіткі визначення.
Періодичне уточнення змісту посадових (робітничих) інструкцій працівників повинне забезпечувати раціональний розподіл та необхідну кооперацію їх праці під час виконання нових завдань та обов‘язків.
Посадові інструкції складаються із розділів: “Загальні положення”, “Завдання та обов’язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги” та “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою”.
У робочих інструкціях розділи ”Загальні положення”, “Взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою” можуть бути відсутні.
Посадова інструкція доводиться до працівника під розписку. Усі працівники повинні: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці і навколишнього середовища, правила безпечного поводження з устаткуванням, машинами, механізмами, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; виконувати заходи для поліпшення умов праці, передбачені трудовим та колективним договорами і правилами внутрішнього трудового розпорядку; використовувати, в разі необхідності, засоби попередження і усунення природних і непередбачених виробничих негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо) і т.д.