1. Медикаментозна терапія

- введення антигіпоксантів:

- Аскорбінова кислота 5% - 0,3мл/10кг внутрішньовенно;

- введення перфузійних розчинів:

- Гідроксиетилкрохмаль - 500мл внутрішньовенно;

- Декстроза (глюкоза) 5% - 400мл внутрішньовенно;

- Натрію гідрокарбонат 4%200 мл внутрішньовенно;

- при збудженні:

- Діазепам 0,5% - 2-4мл (далі по 2мл внутрішньовенно до одержання ефекту);

- Натрію оксибутират 20% - 10-20мл внутрішньовенно крапельно у 5% розчині глюкози.

- введення глюкокортикостероїдів:

- Дексаметазон 0,4% - 12-20 мг внутрішньовенно;

- введення салуретиків:

- Фуросемід 1% 20-40мг внутрішньовенно.

2. Діагностика та лікування при ураженні струмом.

Проблема електричної травми, за винятком уражень блискавкою, стала актуальною порівняно недавно. На сьогодні постійне збільшення кількості джерел електроенергії, пов'язане з розвитком науково-технічного прогресу, безумовно, підвищує рівень комфортності життя, але в той же час обумовлює стабільність частоти виникнення електротравм і електроопіків.

Розрізняють ураження технічною і атмосферною електрикою. Не вивчені дуже рідко фіксовані ураження електричними розрядами, що продуковані спеціальними органами деяких видів морських тварин. Ураження технічною електрикою майже завжди відбувається при безпосередньому контакті з провідником електричного струму. Рідко людина може бути уражена електричним струмом високої напруги без дотику до провідника, через дуговий контакт на близькій відстані від провідника. Ураження електричним струмом може піти від крокової напруги, яка виникає через різницю потенціалів на двох стопах, що торкаються землі поблизу лежачого на грунті провідника високої напруги.

  

Ураження змінним струмом при проходженні його через серце здатне викликати фібриляцію.

Якщо потерпілий піддається безперервній дії струму впродовж деякого часу, порушення транспорту кисню внаслідок порушення дихання і спазм гладкої мускулатури судин може привести до ішемічного ушкодження мозку і внутрішніх органів.

Електричний струм чинить на людину теплову, електрохімічну і біологічну дію. Електрична енергія, проходячи по тканинах організму, зустрічає на своєму шляху опір і переходить, згідно із законом Джоуля, в теплову. Електрохімічні зміни під дією струму призводять до агрегації тромбоцитів і лейкоцитів, переміщенню внутрішньо і позаклітинних іонів, поляризації білків, утворенню газу і пари, що надають тканинам комірчастий вид та ін. Біологічна дія проявляється порушеннями провідності серця, роботи нервової системи, скороченням скелетної мускулатури і так далі.

Власне електроопіки утворюються в результаті перетворення електричної енергії на теплову в тканинах потерпілого. Вони виникають головним чином в місцях входу струму (від джерела електроенергії) і його виходу (до землі), в місцях найбільшого опору, утворюючи опікові поверхні різної площі і глибини, найчастіше у вигляді так званих міток або знаків струму. Електрична енергія, перетворюючись на теплову, коагулює і руйнує тканини. Проте специфічність прояву електричних опіків обумовлена не лише глибиною самого коагуляційного некрозу, але і ураженням тканин, що оточують опік, і загальними змінами, які виникають в результаті проходження електрики. Слід пам'ятати, що електричний струм ушкоджує тканини не лише на місці його застосування, але і на усьому шляху свого проходження.

Важкість і характер електротравми в основному визначається такими чинниками: видом, силою і напругою струму, шляхом його проходження через організм, тривалістю його дії і опором тканин.

Відомо, що постійний струм менш небезпечний, ніж змінний. Дія змінного струму на організм залежить від його частоти: так, низькочастотні струми (50-60 Гц) небезпечніші, ніж високочастотні. Проте найбільше значення мають сила і напруга електричного струму.

Розрізняють ураження електричним струмом низької і високої напруги, а також ураження атмосферною електрикою (блискавкою). Низькою вважається напруга до 1000 вольт, високою - більше 1000. Слід зазначити, що ураження струмом високої напруги може відбуватися і без безпосереднього контакту з джерелом електроенергії в результаті дії крокової напруги або дуги вольта. Низьковольтні опіки - переважно побутові. Електричний струм низької напруги зазвичай проходить з урахуванням шляху найменшого опору, тобто по тканинах, що мають низький опір, які розташовуються в порядку, описаному нижче.

Високовольтні опіки частіше виникають на виробництві (при встановленні апаратів, контактах з високовольтними лініями і тому подібне), являються, як правило, більш важкими, нерідко поєднуються з механічною травмою і опіками полум'ям від палаючого одягу, і розташованих поруч предметів. Струм високої напруги поширюється по найкоротшому шляху, викликаючи значно важчі ушкодження. Часто розвивається опікова хвороба. Характерні поєднані і комбіновані ураження магістральних судин з некрозом м'язових масивів, ушкодження внутрішніх органів. Загальна дія струму на організм спостерігається у більшості пацієнтів. Летальні результати, як правило виникають саме в результаті високовольтних уражень.

Разом із силою і напругою струму велике значення має шлях його проходження від точки входу до точки виходу. Шлях струму через тіло називають петлею струму. Найбільш небезпечним варіантом вважається так звана повна петля (дві руки - дві ноги): в цьому випадку струм неминуче проходить через серце, що може викликати порушення його роботи аж до зупинки. Проходження електричного струму по різних шляхах в деякій мірі умовне. Навіть при одній і тій же петлі струм в організмі може просуватися по ряду паралельних провідників з різним опором і відгалуженнями, згідно із законом Кирхгофа. Опір тканин істотно варіює і пов'язаний з питомою вагою рідини, присутньої в них. Так, найменший опір мають нервова система, кров, слизові оболонки і м'язи. Середній опір має суха шкіра. Високий опір властивий хрящовій і жировій тканині, кісткам. Слід зазначити, що опір може мінятися залежно від об'єктивних обставин: наприклад, суха і потовщена шкіра людей, що займаються ручною працею, чинить значно більший опір порівняно з вологою і тонкою шкірою.

Важливе значення має тривалість контакту потерпілого з джерелом електроенергії. Так, при дії струму високої напруги потерпілий може бути відразу ж відкинутий за рахунок різкого скорочення м'язів. В той же час при нижчій напрузі спазм м'язів може спровокувати тривале захоплення провідника руками. Чим триваліша дія струму, тим важче ураження і більша вірогідність летального результату.

Разом з характеристиками самої електрики слід враховувати і деякі інші чинники. Так, у вологих і сирих приміщеннях (лазні, ванни, землянки і тому подібне) провідність електрики істотно збільшується. Результат електротравм в той же час багато в чому залежить від стану організму у момент ураження і віку потерпілого.

 Головними причинами смертельних результатів при електротравмі прийнято вважати зупинку серця - частіше внаслідок фібриляції, зупинку дихання через параліч дихального центру, шоку, а також внаслідок комбінації вказаних причин.

Описано немало випадків раптової смерті потерпілих через декілька годин після електротравми на тлі уявного благополуччя. Тому будь-який потерпілий від удару електричного струму обов'язково має бути госпіталізований в спеціалізований стаціонар, де при необхідності йому може бути надана невідкладна реанімаційна допомога.

При дії електричного струму високої напруги вірогідне настання глибокого розладу діяльності ЦНС з гальмуванням центрів серцево-судинної і дихальної систем, що називається «уявною смертю» або «електричною летаргією». Клінічно такий стан проявляється непомітною серцевою і дихальною діяльністю. Якщо в таких випадках приймаються необхідні реанімаційні заходи, то найчастіше вони призводять до успіху, інакше за відсутності адекватної допомоги можливе дійсне настання смерті.

У разі масивної електротравми можуть розвиватися ознаки шоку, вимагаючі проведення інтенсивної терапії.

Часто спостерігаються ураження нервової системи, розлади кровообігу, дихання, виникають електроопіки різної міри обширності.

Електричний струм, проходячи через структури нервової системи, призводить до порушення її функцій, іноді залишаючи після себе важкі ушкодження у вигляді кровотеч, набряків та ін. Можуть відзначатися втрата свідомості різної тривалості і міри з подальшою ретроградною амнезією, судоми, запаморочення, головний біль. У ряді випадків спостерігаються симптоми підвищеного внутрішньочерепного тиску (світлобоязнь, ригідність потиличних м'язів симптом Кернига, епілептиформні припадки і тому подібне). Нерідкі більш менш стійкі парези або паралічі нервів з руховими, чутливими і трофічними порушеннями. Можливий розлад терморегуляції з асиметрією температури в різних областях тіла, зникнення фізіологічних і поява патологічних рефлексів та ін. В легших випадках клінічні прояви обмежуються мигтінням в очах, слабкістю, розбитістю і так далі. Серед органічних ушкоджень типовими вважають спинальноатрофічні захворювання, пов'язані з ураженням струмом спинного мозку в області передніх рогів мозку і сірої речовини в колі центрального каналу, що проявляються в трофічних і вазомоторних порушеннях іннервованих областей.

Порушення з боку серцево-судинної системи, як правило, носять функціональний характер і часто виражаються у формі різних порушень ритму серцевої діяльності (синусова аритмія, тахи і брадикардія, екстрасистолія, явища серцевої блокади). Найбільш важким порушенням є фібриляція шлуночків і зупинка серця. Тривалийспазм судин, як вже було сказано, може привести до ішемічних уражень центральної нервової системи, кінцівок і внутрішніх органів. Наприклад, для тривалого спазму судин кінцівок клінічно характерна їх синюшність, набряклість, похолодання і відсутність пульсу на магістральних судинах.

Дія струму на поперечно-посмуговану та гладку мускулатуру викликає її спазм що може виражатися судомами скелетних м'язів, спазмом м'язового шару судин з підвищенням артеріального тиску, коронароспазмом. Ушкодження струмом стінок судин в деяких випадках можуть призводити до подальших аррозивних кровотеч, значне скорочення скелетних м'язів при ураженні струмом високої напруги або атмосферною електрикою - до переломів хребта і довгих трубчастих кісток. Переважання явищ випару і некрозу в поперекополосатій мускулатурі обумовлює її набряк з утиском у фасціальних футлярах, що вимагає невідкладної хірургічної корекції. Крім того, набряк м'язів викликає або збільшує судиннонервові пучки кінцівок з посилюванням явищ набряку і ішемії.

Деякі особливості має клінічна картина в результаті ураження блискавкою. Відзначаються вища летальність, яка зазвичай складає 70-90 %, і часта втрата свідомості. У місцях контакту блискавка викликає глибоке обвуглювання тканин, а іноді і розриви шкіри. Характерні симетричність уражень при проходженні електричного розряду від голови до обох ніг і переважне ураження нижньої частини тіла від крокової напруги, що виникає при ударі блискавки поблизу потерпілого.

Слід зазначити, що клінічні прояви електротравми залежно від їх конкретних особливостей можуть значно варіювати: від уражень легкої міри до украй важких станів, що призводять в деяких випадках до смерті потерпілих.

Діагностика електротравми не представляє складнощів - оскільки або пацієнт знаходиться поблизу джерела струму, або є анамнестичні вказівки на контакт із струмом.

 

Перша медична допомога

Кінцевий результат електротравми багато в чому залежить від надання швидкої та адекватної першоїй медичної допомоги.

В першу чергу, якщо потерпілий перебуває під дією електричного струму, вказаний вплив необхідно припинити, дотримуючись встановлених правил безпеки. Коли є можливість, необхідно розімкнути електричний ланцюг за допомогою переривника ланцюга або вимикача, або висмикнути вилку з штепсельної розетки. Якщо це з якоїсь причини зробити неможливо, треба віддалити джерело струму від потерпілого, використовуючи ізолюючі предмети, наприклад, суху дерев'яну палицю, одяг, мотузок, шкіряні або гумові рукавички та ін. Для ізоляції самого рятувальника можна також використовувати ізолюючі предмети: сухі дошки, гуму, автомобільну шину і тому подібне. При звільненні потерпілого від джерела вище 1000 вольт слід приймати спеціальні заходи безпеки.

Після звільнення постраждалого від дії струму приступають до надання першої допомоги. Важливо одразу ж правильно оцінити стан серцевої і дихальної діяльності. При необхідності починають реанімаційні заходи згідно з алгоритмом СAB - закритий масаж серця, забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів, штучна вентиляція легень (дихання рот в рот та ін.).

 

Перша лікарська допомога

Бригада швидкої медичної допомоги повинна швидко оцінити ситуацію і визначити черговість реанімаційних заходів. Якщо є ознаки клінічної смерті (протокол «Раптова серцева смерть» див. нижче), Транспортують до лікувальної установи потерпілих з ознаками шоку тільки в положенні лежачи при постійному контролі серцевої діяльності. Евакуація таких хворих, якщо вона триває більше 20-25 хвилин повинна супроводжуватися проведенням протишокових заходів в дорозі: інгаляцією кисню, в/в введенням колоїдних плазмозамінних і електролітних розчинів (реополіглюкін, гемодез, лактасол та ін.), застосуванням кардіотонічних, антигістамінних спазмолітичних, анальгезирующих засобів і ін.

Таким чином, невідкладна допомога і подальше етапне лікування електротравми з урахуванням її важкості припускають проведення інтенсивних протишокових заходів, а також компенсації дихання і серцевої діяльності при одночасному активному веденні місцевих ушкоджень, включаючи екстрені хірургічні втручання. Лікування електротравми, що характеризується надзвичайною різноманітністю клінічних проявів і структурнофункціональних порушень, безумовно є мультидисциплінарним завданням і вимагає пильної уваги лікарів різних спеціальностей.