1. Нормативний характер

2. Загальний характер

3. Регулятивний характер

Відмінність :

Суб’єктивний характер (соц. норми) :

Забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням,суспільним впливом,державним примусом)

Об’єктивний характер (техн..норми) :

Недотримання технічних норм призводить до відповідної реакції з боку сил природи на конкретні дії людини (каліцтво,травми,хвороба,смерть).

Взаємодія полягає втому, що частина технічних норм знаходить закріплення в законодавств, одержавши назву техніко-юридичних.

Схема форма держави

Білет №5.

Порівняння правової системи та системи законодавства. 

Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Позаяк поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об'єктивного права, поняття системи законодавства відбиває його зовнішню сторону — форму. Між системою права і системою законодавства є відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, обсязі. Система права: 1. Характеризує внутрішню будову об’єктивного права; 2. Сукупність норм права; 3. Структура – норми права об’єднанні за галузями, підгалузями, інститутами.4.в основі розподілу на галузі – предмет та метод правового регулювання; 5.має горизонтальну структуру; 6. Первинній елемент – норма права. 7. Має об’єктивний характер - зумовлена різноманітними видами та особливостями сусп..відносин. Система законодавства: 1. Характеризує зовнішню сторону; 2. Є сукупністю форм права певної держави; 3. Форми права об’єднанні а галузями законодавства. 4. Галузі з-ва виділяють за предметом прав.рег. і не мають єдиного методу; 5. Має гориз. і вертик структуру. 6.первинний елемент – нпа (стаття,частини); . має суб’єктивний характер –залежить від волі правотворця.

Схема «механізму правового регулювання суспільних відносин.»

Механізм ПР

Стадії: обов’язкові: 1. правова регламентація сусп.відн 2. виникнення суб’єктивних прав та юр. обов’язків 3. реалізація або фактичне виконання юр. прав та юр. обов’язків - факультативні: 1. Стадія застосування норм права 2. Стадія тлумачення норм права

Білет № 6

1. Співвідношення держави і політичної системи суспільства.

Держава - не тільки результат розвитку суспільства, а й чинник формування політичної системи суспільства. Політична система суспільства - упорядкована на засадах права система всіх політичних явищ, що функціонують і взаємодіють (або протидіють) у суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації і функціонування політичної влади. Держава хоча й найважливіша, але не одна лише політична організація в суспільстві. До складу політичної системи суспільства входять такі недержавні громадські об'єднання, як партії, професійні спілки, жіночі організації, громадські рухи (наприклад, Народний рух в Україні), інститути громадської думки та ін.

.Елементи політичної системи суспільства:

— суб'єкти політики - держава, політичні партії, політичні рухи, громадські об'єднання та ін.; — політичні норми і принципи; — політичні відносини; — політична ідеологія, свідомість, погляди, культура; — зв'язки між названими елементами.

Взаємодія елементів (компонентів) політичної системи суспільства дозволяє виділити п'ять підсистем її функціонування. 1. Інституціональна - суб'єктний склад (народ, соціальні верстви, політичні партії, громадські організації та інші об'єднання громадян, трудові колективи, держава та ін.). 2. Нормативна (регулятивна) - система політичних (а також правових) норм і принципів, що регулюють відносини між народами, соціальними групами, партіями, політичними лідерами. 3. Функціональна - політичні відносини, політичний процес, політичний режим, оскільки через них формується, змінюється, здійснюється політика. 4. Ідеологічна - політична ідеологія, свідомість, погляди, культура, можливість громадянина оцінити політичне буття і обрати варіант поведінки. 5. Комунікативна - інтегративні (об'єднуючі) зв'язки всіх підсистем функціонування політичної системи суспільства в цілому. Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що постають перед суспільством, концентрує в собі різноманіття політичних інтересів, надає усталеність політичній системі за допомогою впорядкування її діяльності.