2. Система показників оцінки ефективності діяльності підприємства на основі традиційного підходу.

1). Узагальнюючі показники - показники першого рівня (визначають ефективність використання відразу всіх ресурсів підприємства):

1.3. Рентабельність інвестованого капіталу, тобто капіталу, який використовується на підприємстві

3. Рентабельність продукції

4. Рентабельність продажу

5. Рентабельність операційної діяльності

Власний капітал - це капітал, вкладений у бізнес власниками підприємства, який складається з таких частин:

- капітал, який був інвестований при заснуванні підприємства (статутний капітал);

- додатково вкладений капітал. У процесі додаткової емісії акції часто продаються за ціною, що перевищує номінал. При цьому в статутному капіталі відображається тільки номінал, а до додаткового вкладеного капіталу потрапляє різниця між ринковою і номінальною цінами;

- нерозподілений прибуток - це чистий прибуток після сплати дивідендів, тобто після того, як власник вилучив певну його частку;

- резервний капітал.

Якщо перші три показники е більш інформативними для власників підприємства, то останні три є важливими для його менеджерів у процесі здійснення економічного управління підприємством.

Вимоги до рентабельності капіталу багато в чому визначаються вартістю залученого капіталу, помноженою на ризик. Тому від країн, що розвиваються, очікується більше значення рентабельності, ніж від розвинутих. Якщо, наприклад, у Західній Європі можна залучити гроші інвесторів, маючи рентабельність капіталу 5-10 %, то обґрунтування інвестиційних проектів у пострадянському просторі потребує значно більшої очікуваної рентабельності (20-30 %) внаслідок існування ризику, пов'язаного з країною інвестування. Проте все ж таки критерій оцінки рентабельності повинен бути закладений саме стратегією розвитку підприємства. Дуже часто рівень рентабельності для підприємства є на певному етапі другорядним, коли в короткостроковому періоді основне його завдання полягає в завоюванні частки ринку або збільшенні обсягів продажу.

2). Показники другого рівня характеризують ефективність використання окремих видів ресурсів і дають змогу менеджерам зосередити увагу на використанні окремого ресурсу. Доцільно аналізувати їх динаміку, а не абсолютний рівень, оскільки абсолютне значення, наприклад рентабельності основних чи оборотних засобів, не можна порівнювати з альтернативною дохідністю, наприклад за банківськими депозитами, оскільки отриманий підприємством прибуток є результатом функціонування не лише одного виду активів підприємства, а всієї їх сукупності. Вивчення динаміки зазначених показників може виявити, з ефективністю використання яких активів у підприємства виникає найбільше проблем.

Показники ефективності використання основних засобів:

- віддача основних засобів:

де ВП - річний обсяг виробленої продукції у вартісних одиницях; ОЗ - середньорічна вартість основних засобів;

- рентабельність основних засобів:

де П - річний прибуток підприємства;

- коефіцієнт використання виробничої потужності:

де Q - річний обсяг продукції в натуральних одиницях; М - середньорічна потужність підприємства.

Показники ефективності використання обігових коштів:

- коефіцієнт обертання:

де РП - дохід від реалізації продукції за період (рік, квартал, місяць); О - середній залишок обігових коштів підприємства;

- рентабельність обігових коштів:

де П - річний прибуток підприємства; О - середній залишок обігових коштів підприємства;

- відносна економія обігових коштів:

де О_o і О₁ - середні залишки обігових коштів відповідно в базовому та звітному роках;

РП₀ і РП₁ - реалізована продукція підприємства відповідно в базовому та звітному роках.

Показники ефективності використання трудового потенціалу підприємства:

- виробіток:

де Чпвп - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу;

- вироблена продукція на одиницю фонду оплати праці:

де ФОП - річний фонд оплати праці підприємства;

- темп зростання продуктивності праці:

де і W - рівень продуктивності праці відповідно в базовому та звітному роках;

- відносна економія кількості працівників;

де Ч₀ і Ч₁ - середньооблікова чисельність персоналу відповідно в базовому та звітному роках; Q₀ i Q₁ - обсяг виробленої продукції відповідно в базовому та звітному роках;

- частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці:

де W0 i W1 - рівень продуктивності праці (виробітку) відповідно в звітному та базовому роках; ∆Q - приріст обсягу виробництва продукції; Ч₁ - середньооблікова чисельність персоналу звітному році;

Показники ефективності використання нематеріальних активів:

- віддача нематеріальних активів:

де НА - середньорічна вартість нематеріальних активів;

- рентабельність нематеріальних активів:

Показники ефективності інвестицій:

- рентабельність інвестицій:

- у разі нового будівництва;

- строк окупності інвестицій:

- у разі нового будівництва;

де ∆П - річний приріст прибутку підприємства; А - річна сума амортизаційних відрахувань;

∆П_ч - приріст річного прибутку підприємства в результаті розширення або реконструкції;

∆А - приріст річної суми амортизаційних відрахувань в результаті розширення або реконструкції.

На практиці не завжди потрібно визначати результати всіх ресурсів. Деякі підприємства визначають ефективність тих чинників, які вважаються придатними показниками діяльності й успіху підприємства. Отже, у практичній строкології визначення загальної ефективності може бути сформульоване як зосередження на обмеженій кількості ресурсів, які в результаті вказують на успіх підприємства.

Проте індивідуальні показники при ізольованому використанні можуть не створювати об'єктивної картини. Зниження ефективності використання одного ресурсу може бути необхідним для підвищення ефективності використання іншого. Такий компроміс бажаний тоді, коли знижуються загальні витрати, але результат буде втрачено, якщо використовувати будь-який частковий показник окремо. Тільки спостерігаючи наслідки зростання загальної ефективності використання всіх ресурсів, менеджери можуть зробити точні висновки про загальний результат ефективності. Через можливість існування компромісного вибору загальний показник ефективності повинен оцінювати сукупні фінансові наслідки і, отже, має бути фінансовим показником [4, 523-529].