4.Юридичні джерела

Джерелами права в юридичному розумінні в різних правових системах визнаються:

• Нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

• Правовий прецедент — джерело права, що являє собою письмове або усне рішення судового або адміністративного органу, якому надається державою формальна обов'язковість, і воно стає нормою, еталоном, зразком при розгляді всіх подібних справ у майбутньому. Близьким, проте до певної міри відмінним, джерелом може розглядатися Судова практика^[2].

• Правовий (санкціонований) звичай — санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій. Санкціонування здійснюється шляхом відсилання до звичаю, а не до текстуального закріплення його в нормативно-правовому акті.

• Нормативно-правовий договір (у тому числі Міжнародний договір) — це двостороння або багато­стороння угода, яка містить норми права. Договори з норматив­ним змістом на відміну від більшості індивідуально-правових до­говорів (наприклад, договору купівлі-продажу, трудового кон­тракту, шлюбного контракту) завжди містять загальні правила поведінки і не мають персоніфікованого, разового характеру.

• Релігійні тексти (Коран, Сунна) — документи, які містять церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права, санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею.

• Правова доктрина — це витоки формування права, його джерела, опубліковані праці юристів, які дістали загального визнання.

• Принципи права — це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Тема 7

2. Схема «Правове регулювання суспільних відносин»

Правове регулювання сусп. відносин – упорядкування сусп. відн. за допомого юр. засобів.
Предмет (сфера) ПР	1) соц.сусп. відносини 2) сусп. відносини, суб’єкти яких є відомими та вольовими учасниками 3) найважливіші відн. з точки зору держави/суспільства 4) сусп. відн., що мають обмежений обсяг охоплення
Способи ПР	1) Основні (дозвіл, заборона, зобов’язання) 2) Допоміжні(заохочення,покарання,пільги)
Методи ПР	1) Основні (імперативн./диспозитивн.) 2) Допоміжні(заохочувальний, рекомендаційий, переконання, примус)
Тип ПР	1) Загальний дозвіл 2) Загальна заборона
Механізм ПР	Стадії: обов’язкові: 1. правова регламентація сусп.відн 2. виникнення суб’єктивних прав та юр. обов’язків 3. реалізація або фактичне виконання юр. прав та юр. обов’язків - факультативні: 1. Стадія застосування норм права 2. Стадія тлумачення норм права