6) Моніторинг інвестиційного процесу

У період освоєння інвестицій (реалізації інвестиційного проекту), особливо, якщо цей період тривалий, ринкова кон’юнктура зазнає значних коливань: змінюються ціни на інвестиційні товари, а іноді і самі суб’єкти інвестиційного процесу. В цей період усі суб’єкти інвестиційної діяльності, що виконують свої функціональні обов’язки щодо проекту, повинні здійснювати постійний контроль і нагляд за процесом реалізації проекту, оцінювати поточні результати (відхилення) та вносити корективи у бізнес-план, проект організації будівництва, проект виробництва робіт, план фінансування, календарний план або сітьовий графік та інші документи, за допомогою яких можна спостерігати та регулювати освоєння інвестицій.

Механізм проведення такого постійного нагляду і контролю за процесом освоєння інвестицій називається моніторингом інвестиційних проектів. Загальний моніторинг проекту здійснює інвестор (замовник) або від їх імені дирекція підприємства, що будується. Такий моніторинг за угодою з інвестором можуть здійснювати фірма-девелопер або генеральний підрядник відповідно до договору про консорціум.

На нашу думку, залежно від функцій інших учасників інвестиційної діяльності можна конкретизувати моніторинг за видами та відповідно рекомендувати такий порядок його проведення (табл. 6.2).

Наприклад, маркетинговий моніторинг проводиться з метою забезпечення своєчасних поставок на будову матеріально-технічних ресурсів. Його здійснюють ті учасники, на яких покладено обов’язки у контрактах з матеріально-технічного забезпечення будов.

Фінансовий моніторинг здійснюється інвестором, замовником, фірмою-девелопером за дорученням замовника, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку; витрати на проектно-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний капітал, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти, кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

7) Введення в дію об’єктів інвестування

Після проведення пусконалагоджувальних робіт, які проводяться в процесі монтажу обладнання, під час введення об’єкта в експлуатацію, а іноді і в післяпусковий період настає дуже відповідальний етап інвестиційного процесу — введення в дію виробничих потужностей і реалізація будь-яких інших інвестиційних проектів. В Україні діє порядок, встановлений Кабінетом Міністрів відповідно до чинного законодавства, який передбачає кілька стадій прийомки виконаних робіт і готових об’єктів. Можна виокремити три з них.

Перша стадія — це прийомка від замовника підрядником:

- затвердженої проектно-кошторисної документації та інших узгоджувальних та ліцензійних документів;

- будівельного майданчика з розміткою межі в натурі;

- технологічного та іншого обладнання з відповідними комплектуючими матеріалами, конструкціями і деталями; у разі необхідності додаткової комплектації або укрупненої зборки обладнання складається відповідний акт про збереження недоукомплектованого обладнання;

- матеріалів і виробів, постачання яких входить до обов’язків замовника;

- приміщень, будівель, споруд, будівельних машин, механізмів та іншого майна, що передається підряднику тимчасово на період будівництва відповідно до підрядного договору.

Друга стадія — це прийомка від підрядника робочою комісією замовника:

- окремих видів робіт, конструктивних елементів та етапів;

- прийомка робіт, що приховуються наступними роботами, зі складанням відповідних актів;

- попередня прийомка конструктивних етапів для підтвердження технічної готовності для виконання наступних робіт;

- прийомка закінчених окремих установок, технологічних ліній для проведення комплексного випробування та пусконалагоджувальних робіт;

- прийомка закінчених будівництвом окремих будівель і споруд, що можуть використовуватись до кінцевої здачі об’єкта в експлуатацію;

- перевірка відповідності проектам об’єктів і змонтованого устаткування, результатів випробувань і комплексного опробовування устаткування, підготовленості об’єктів до нормальної експлуатації й випуску продукції (надання послуг), включаючи виконання заходів із забезпечення здорових і безпечних умов праці та захисту природного середовища, якості будівельно-монтажних робіт й приймання цих об’єктів.

Призначення робочих комісій — це завчасна підготовка об’єктів, що призначаються до введення в експлуатацію. Ця стадія необхідна, в першу чергу, для державних будов, але має також неабияке значення для будівельних об’єктів інших форм власності. Призначаються робочі комісії завчасно; на великих будовах вони діють постійно і здійснюють час від часу приймання окремих видів робіт або етапів, а також окремих об’єктів, експлуатація яких можлива до завершення будівництва в цілому. Це можуть бути такі об’єкти, як окремі складські приміщення, інженерні споруди та комунікаційні мережі.

Після отримання письмового повідомлення генпідрядника про готовність об’єкта до приймання інвестору надається така технічна документація:

- журнали виробництва будівельно-монтажних робіт;

- журнали авторського нагляду;

- акти освідчення прихованих будівельно-монтажних робіт;

- акти випробування й приймання встановленого технологічного устаткування;

- сертифікати, технічні паспорти та інші документи заводів-виробників, які засвідчують якість матеріалів, конструкцій, устаткування.

Ця документація після завершення роботи робочої комісії надається інвестором Державній приймальній комісії.

Деякі об’єкти, експлуатація яких має розпочатися до завершення будови в цілому (котельні, компресорні, склади, дороги, інженерні комунікації, очисні споруди тощо), приймаються робочою комісією самостійно. Датою введення в експлуатацію вважається дата підписання акта робочою комісією.

Головні завдання робочих комісій — це перевірка відповідності виконаних робіт вимогам ДБН, виявлення дефектів, недоробок і відхилень від затвердженої проектно-кошторисної документації, складання актів з претензіями до підрядника.

Усунення недоліків здійснюється підрядником у межах гарантійних строків: для змонтованого обладнання та електромонтажних робіт — шість місяців; загально-будівельних робіт — один рік; для жилих будинків — продовж двох років. Проте звичайно виявлені робочою комісією недоліки в процесі будівництва повинні бути усунені до введення об’єкта в експлуатацію. Всі витрати з усунення недоліків відшкодовує генпідрядник. Якщо ці роботи виконує замовник своїми силами, то на його користь підрядником сплачується також неустойка в розмірі 50% від вартості цих робіт.

Третя стадія — це прийомка Державною комісією закінченого будівництвом підприємства, його черги, пускового комплексу або іншого житлового чи цивільного об’єкта. До складу Державних приймальних комісій звичайно включаються представники інвестора (замовника), генпроектувальника, генпідрядника та субпідрядників, органів державного санітарного, екологічного, протипожежного та іншого нагляду, технічної інспекції, федерації профспілок, банку, що фінансує проект, та ін. Очолюють Державні комісії, як правило, представники виконавчої влади, органів муніципального управління. Призначаються комісії завчасно: не пізніше ніж за 30 діб до введення в експлуатацію жилих і цивільних будівель і за 3 місяці — виробничих об’єктів.

Члени Державних приймальних комісій зобов’язані:

- суворо дотримуватись державних інтересів;

- ретельно перевіряти готовність об’єктів до експлуатації й встановлювати по них строки початку випуску продукції, послуг в обсягах нормативного освоєння проектної потужності;

- перевіряти відповідність потужності й кошторисної вартості підприємства, пускового комплексу, черги за проектом і тих, що фактично вводяться;

- у разі необхідності створювати підкомісії й призначати додаткові опробування та випробування устаткування, перевіряти відповідність актів прихованим роботам. Витрати по цих додаткових роботах несе інвестор.

Державній приймальній комісії інвестором (замовником) пред’являються такі документи:

- перелік усіх учасників інвестиційного процесу та обсягів виконаних ними робіт або наданих послуг;

- відомості про результати інженерних та економічних досліджень;

- документація про відведення земельного майданчика;

- проектно-кошторисна документація;

- документація робочої приймальної комісії.

Державна комісія повинна представити органу, що її призначив, акт про прийняття об’єкта, а в разі відмови — аргументований висновок. Цей державний орган повинен затвердити акт не пізніше тижня для житлово-цивільних будівель і місяця — для об’єктів виробничого призначення, але датою введення в експлуатацію об’єкта та прийняття на баланс інвестора виробничих фондів вважається дата підписання акта Державною приймальною комісією.

Розрахунки за виконані роботи, продукцію та послуги в будівництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених контрактів: за будову (об’єкт) в цілому або шляхом проміжних платежів (за етапи, черги, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт і послуг, фактичні витрати підрядника тощо). Проміжні розрахунки здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт у межах 95 % загальної вартості будівництва (за договірною ціною). При цьому замовник може перераховувати підряднику до 30 % вартості річного обсягу робіт (при державному будівництві).

Остаточні розрахунки проводяться у двотижневий термін після підписання акта приймання об’єкта в експлуатацію.

Особливостями будівництва підприємств за допомогою комплектного імпортного устаткування є безумовна необхідність їх завершення до закінчення гарантійного строку, який встановлений фірмами-постачальниками, і випуск продукції в обсягах і з якістю, передбачених у контракті. При цьому в комісію повинен включатися представник зовнішньоторговельних органів України. Приймання таких підприємств може здійснюватись тільки після підписання відповідним міністерством спільно з інвестором, з одного боку, та іноземною фірмою, з іншого, протоколів про виконання зобов’язань, передбачених контрактами.