6. Принципи змагальності та об’єктивної істини в господарському судочинстві: поняття, співвідношення, взаємозв’язок.

Змагальність є елементом поняттям справедливого судового розгляду.  В ієрархії процесуальних цінностей принцип змагальності вважається пріоритетним у більшості суддів. безсумнівна прогресивність змагальності очевидна, оскільки вона значно розширює права сторін по відстоюванню своїх інтересів, і , тим самим, підвищує об’єктивність самого суду. без вільної змагальності сторін, як принципу цивільного процесуального права і гарантії винесення правосудного рішення у справі, встановлення істини –неможливе. принцип змагальності є таким поняттям, відповідно до якого особи, які беруть участь у справі повідомляють про необхідні для справи юридичні факти, надають докази, підтримують свої вимоги і заперечення. змагальністю визначається весь процес надання, витребування, залучення фактичного матеріалу, необхідного для вирішення справи, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В свою чергу господарський суд має створювати сторонам, іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. змагальність не є самоціллю в судочинстві. Вона слугує досягненню кінцевої мети – встановити об’єктивну істину та постановити законне та правосудне рішення.

Характерним для більшості процесуальних галузей права України є принцип встановлення об’єктивної істини по справі. Даний принцип надзвичайно тісно пов’язаний з принципом законності. Він передбачає такий характер діяльності суду, який направлений на з’ясування відповідної дійсності взаємовідносин сторін, їх прав та обов’язків, всіх обставин справи, що розглядається. Цей принцип означає, що господарський суд має приймати рішення у справі після того, як у судовому засіданні будуть встановлені дійсні взаємини сторін і фактичні обставини. Принцип об’єктивної істини нерозривно пов’язаний із принципом законності, оскільки рішення господарського суду законне лише тоді, коли у справі встановлена об’єктивна істина. Відповідно до цього принципу кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України). Спрямованою на запобігання можливій упередженості судді чи іншого недобросовісного ставлення до розгляду справи є норма щодо відводу судді, На реалізацію цього принципу спрямовані й інші правові інститути та норми ГПК України: перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами та перегляд їх в апеляційному і касаційному порядку; право господарського суду виходити за межі заявлених вимог тощо.

7. Принципи диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом: поняття, співвідношення, взаємозв’язок.

Сутність принципу диспозитивності полягає в нерозривній єдності двох елементів – свободи вибору варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі захисту права.

. Цей принцип безпосередньо не закріплений у законодавстві,

Таким чином, сутність зазначеного принципу полягає у можливості учасників господарського процесу, і в першу чергу сторін, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами,активно впливати на процес із метою захисту своїх прав і інтересів. Так, позивач має право до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково чи не визнати його взагалі. його певна обмеженість - господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й інтереси.

. Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей

принцип закріплений у Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ГПК України, де зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та в розділі ІV ГПК України (сторони користуються рівними процесуальними правами).

Останнє положення означає, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Реалізація зазначеного принципу передбачає, що, поперше, суд при вирішенні господарських спорів застосовує норми матеріального права щодо всіх учасників однаковою мірою безвідносно до того, між якими сторонами розглядається спір; подруге, правовий статус учасників господарського процесу визначається лише процесуальними

положеннями.

Обумовлений демократизмом процесуальної форми, принцип рівності учасників є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що виключає будьякий тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будьчиїх процесуальних прав. Це дозволяє сторонам вчиняти встановлені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права й виконувати покладені на них обов’язки.