12.2. Активізація інноваційної діяльності на підприємствах

Більшість наукових та технологічних інновацій повинні стосуватися виробництва нових товарів та послуг, що вимагає капітальних інвестицій, управлінського потенціалу, ефективних інфраструктур, наявності компетентного персоналу та міжнародної спрямованості.

Державна інноваційна політика в Україні не орієнтована на підприємства і не створює умов, які б сприяли виконанню підприємствами ролі головних новаторів у національній інноваційній системі. МСП і великі підприємства не мають стимулів для перетворення результатів досліджень і розробок у нові продукти та послуги і проведення власних НДДКР. Крім того, рівень інноваційного співробітництва між підприємствами та установами, що займаються НДДКР, є низьким. Отже, в Україні необхідно об’єднати інноваційну політику та політику щодо МСП.

До сьогоднішнього дня відчувається серйозна нестача ефективних економічних стимулів для проведення підприємствами технологічної модернізації на основі нових знань. Одночасно із цим, подеколи, українська система технічного регулювання перешкоджає торгівлі, модернізації та інвестиціям. Українська система технічного регулювання, основою якої є стара радянська система, характеризується обтяжливим, завчасним контролем та багаточисельними примусовими стандартами, що значною мірою відрізняє її від систем, які діють в Європі та країнах ОЕСР.

Протягом останніх років ще й через кризу банківської системи корпоративне та споживче кредитування інноваційних підприємств банками було вкрай обмеженим. Крім того, обсяги інвестування для приватних підприємств також обмежені та складають менше 0,1 % обсягів будь-якого окремо взятого року. Згідно даних Української асоціації інвестиційного бізнесу, в країні існує понад 500 так званих «венчурних фондів». Однак, пріоритетом цих фондів, в основному, є проекти у сфері нерухомості, і вони не інвестують у наукоємні та інноваційні start-up компанії. Що ж стосується міжнародних венчурних фондів, вони не проявляють глибокої зацікавленості в українських технологічних проектах з тієї лише причини, що такі проекти зосереджуються на технології як такій, а не на комерційних аспектах. З цього випливає припущення, що технологічні фонди венчурного капіталу повинні створюватися спільно з урядом (фонди спільного фінансування). Іншим фактором, що впливає на технологічні інвестиції, є потенціал вітчизняних менеджерів у вирішенні питань, що стосуються аспектів торгівлі новими технологіями.

Ключова проблема в Україні – розрив між заявленими політичними цілями та реальною реалізацією політичних заходів. Офіційні заяви щодо потреб в інноваційному розвитку не підтримуються ретельно розробленими заходами і, зокрема, відповідними та ефективними механізмами, програмами та рамковими умовами.

Існує необхідність поставити у центрі уваги українські технологічні та галузеві цілі, як затверджено в новій «Програмі розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні». Однак, для реалізації цього пріоритету необхідно розробити спеціальні програми державної допомоги та інструменти підтримки інновацій, одночасно з сильною координаційною структурою.

Національну інноваційну систему та інноваційну інфраструктуру (наприклад, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій, тощо) необхідно посилити в інтересах малих і середніх інноваційних підприємств. Незважаючи на той факт, що українське законодавство у сфері інтелектуальної власності майже приведене у відповідність до законодавства ЄС, слід продовжувати вдосконалювати державне регулювання та економічне стимулювання підприємств у аспектах прав інтелектуальної власності, ліцензування та трансферу технологій.

З огляду на це, пропонуються такі заходи для активізації інноваційної діяльності на підприємствах:

  Стосовно кредитної підтримки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, пропонується передбачити наступне:

- компенсацію (повну або часткову) відсотку по кредитах, що сплачуються підприємствами банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

- безвідсоткове кредитування (з інфляційною індексацією) інноваційних проектів у пріоритетних напрямках;

- надання державних гарантій банкам, що здійснюють кредитування інноваційних проектів у пріоритетних напрямках;

- виділення у державному бюджеті на дослідження і розроблення (3 398,6 млн. гривень у 2009) фіксованого відсотку на кредитну підтримку інноваційних проектів МСП. Призначити відповідального виконавця через створення у структурі Держкомнауки фінансово-кредитної установи з майбутнім перетворення її у Національну венчурну компанію.

   Запровадити на певний період часу пільгове оподаткування доходів новостворених підприємств (так званих «start-up»), у разі:

- реалізації високотехнологічної продукції;

- експорту високотехнологічної продукції;

- придбання нових технологій;

- отримання доходів в результаті застосування винаходів.

   Дослідити, чи можливо (якщо так, то яким чином) включити податкове стимулювання досліджень і розробок у загальну податкову політику. Важко визначити точну залежність кількості виконуваних НДДКР від наявності податкових пільг. У будь-якому разі, податкові преференції слід надавати лише підприємствам, що насправді займаються інноваційною діяльністю, дослідженнями та розробками. Як варіант, політики можуть зосередити заходи інноваційної політики на конкретних технологіях чи галузях. Метою повинно бути досягнення балансу між заходами політики, а не просто вибір між субсидіями на дослідження і розробки чи податковими стимулами.

   У разі прийняття позитивного рішення щодо податкового стимулювання, запровадити пільгове оподаткування («податковий кредит» в Європі) досліджень та розробок у формі зменшення податку на прибуток на суму, що дорівнює певній частини витрат на дослідження і розробки протягом фінансового року, або підвищені норми списання витрат на дослідження та розробки, диференційовані для великих підприємств, середніх та малих підприємств (125-200 % від обсягу витрачених коштів на дослідження та розроблення). Запровадити пільгове оподаткування інвестицій у придбання і впровадження нових технологій у формі зменшення податку на прибуток у розмірі, що дорівнює певному відсотку зазначених витрат. Введення пільгового оподаткування може розглядатися як «експериментальний» захід на обмежений період часу, а його рівень може коригуватися в залежності від результатів «експерименту» з метою передбачення, як запропонований захід працюватиме в контексті іншого (загальноекономічного) режиму.

   Розробити гармонізовані стандарти на основі міжнародних. Привести стандарти ДСТУ у відповідність до Європейських стандартів.

   Розширити спектр зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності МСП задля розбудови (реформування) українських механізмів венчурного фінансування відповідно до європейського досвіду, тощо. Для цього необхідно визначити відповідну урядову установу, відповідальну за оцінку вітчизняного ринку венчурного капіталу, розробку законодавства щодо фондів венчурного капіталу, залучення іноземного венчурного капіталу та співпрацю з міжнародними установами (такими як ЕІВ – Європейський інвестиційний фонд). Такі фонди можуть включати: венчурні фонди раннього розвитку для підтримки нових високотехнологічних компаній, зокрема, фонди інноваційного розвитку; венчурні фонди зростання, головна мета яких полягає в довгостроковому нарощенні капіталу, розвитку існуючих підприємств, залучення інвестиційних коштів для інноваційних проектів, тощо. Підтримувати діяльність венчурних фондів через:

- реалізацію державних програм фінансової підтримки венчурного фінансування;

- компенсації частини їхніх витрат на виконання інноваційних програм та проектів;

- податкові пільги, або

- пряму участь у статутному капіталі фондів.

Вжити заходів з заснування Національної венчурної компанії у якості «фонду фондів», тобто інвестора венчурних фондів.

   Створити фонд підтримки нових інноваційних підприємств (державну компанію) для надання стартового капіталу у формі позик на конкурсній основі. Позики можуть використовуватись для інвестування в обладнання й устаткування, робочий капітал, в інші компанії start-up чи в розширення інноваційних проектів. Пропонуються, щоб програма реалізовувалась

1) Держінформнауки: загальне управління Фондом, формування експертної ради, організація щорічних конкурсів бізнес-планів нових інноваційних підприємств, моніторинг діяльності Фонду, оцінка ефективності; та

2) Мінекономрозвитком України, Міністерством фінансів України: передбачення фінансування ініціативи державному бюджеті, який щорічно затверджується.

   Розробити окремі галузеві або технологічні програми надання на конкурсній основі малим та середнім підприємствам державного фінансування за механізмом державно-приватного партнерства. Запровадити заходи стимулювання, збільшивши відсоток фінансування за умови співпраці МСП з науково-дослідними організаціями, виробництва ними інноваційної та високотехнологічної продукції та збільшення експорту.

   Розробити програми сприяння інтернаціоналізації підприємств. Вони можуть включати участь фірм в міжнародних бізнес мережах, міжнародних подіях і виставках з інноваційної тематики, а також пошук нових ринків за кордоном.

   На основі національної кластерної політики впровадити заходи для ефективного розвитку діяльності регіональних кластерів та управління ними. Системи налагодження зв’язків (кластеризація) повинні розвиватися в секторах, де розробляються та впроваджуються найбільш передові технології. На національному та регіональному рівні розробити програми підтримки створення, розвитку та управління кластерами у конкретних цільових галузях, про що згадується у «Програмі розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні», з визначенням організаційно- правових форм кластерних організацій, механізмів прямої та опосередкованої підтримки кластерів. Сприяти співпраці в певних стратегічних кластерах шляхом запуску та фінансування кластерних ініціатив приблизно на дворічний термін, з виділенням близько 2-3 постійних співробітників, офісного обладнання та маркетингових коштів. Обрані сектори повинні мати потенціал зростання, наприклад, сільське господарство (що є традиційним та/або органічним) в Полтавській області чи ІКТ в Києві. Рекомендується провести техніко-економічне дослідження з метою вивчення потреб в послугах з підтримки бізнесу, а також скласти бізнес-план для забезпечення сталого розвитку кластерної ініціативи.

   Розробити програми встановлення зв’язків між фірмами та курсами підготовки з адміністративного управління, напр. спільне фінансування тренінгів для різних категорій персоналу компаній.

Внаслідок виконання таких заходів, очікуються такі результати:

   Кредитна підтримка інноваційної діяльності на підприємствах забезпечить стимулювання для реалізації інноваційних проектів. В результаті цього зросте кількість інноваційних підприємств, обсяги загальних витрат на інновації, модернізацію обладнання, технологій та програмного забезпечення, які використовуються підприємствами. Фіксований відсоток витрат на дослідження і розробки у державному бюджеті на кредитну підтримку МСП сприятиме створенню та зростанню нових наукоємних компаній та реалізації власних науково-дослідних проектів компаній.

   Пільгове оподаткування доходів новостворених наукоємних компаній призведе до різкого збільшення кількості інноваційних МСП, обсягів високотехнологічного виробництва, експорту високотехнологічної продукції, модернізації технологій та стимулювання вітчизняної винахідницької діяльності.

   Запровадження податкового стимулювання досліджень і розроблень у формі зменшення податку на прибуток на суму, що дорівнює певній частини витрат на дослідження і розробки протягом фінансового року, збільшить фінансові ресурси підприємств та створить стимули для проведення досліджень інноваційними фірмами.

   Приведення українських стандартів у відповідність з міжнародними сприятиме впровадженню нових продуктів та послуг, що у кінцевому рахунку вплине на кількість інновацій на підприємствах та сприятиме інноваційній діяльності МСП. Міжнародні стандарти дозволять подолати існуючі бар’єри, що заважають експорту української продукції та послуг, та допоможуть виходу МСП на міжнародні ринки.

   Державна підтримка ефективних фінансових схем венчурного капіталу розширить спектр зовнішніх ресурсів фінансування інноваційної діяльності МСП.

   Державні програми конкурсного державно-приватного фінансування для МСП у пріоритетних галузях допоможуть їм подолати пов’язані з розміром ресурсні обмеження у їхніх спробах зростати та ставати конкурентними не за рахунок нижчої ціни, а завдяки виробництву інноваційної продукції та послуг. Державне фінансування спільної діяльності МСП та науково-дослідних інститутів диверсифікує ресурси фінансування вітчизняних наукових досліджень і розроблень.

   Програми сприяння інтернаціоналізації підприємств вплинуть на загальну інноваційну та бізнес культуру в країні. Підприємці отримають користь від участі у міжнародних бізнес та інноваційних заходах, переймаючи досвід своїх колег з країн з більш розвиненою економікою, налагоджуючи ділові контакти та рекламуючи свої продукти та послуги.

   Державна підтримка кластерів посилить розвиток МСП в регіонах та окремих галузях, а також спричинить позитивний вплив на збільшення числа МСП, нових робочих місць, сплачених податків, і, в результаті, сприятиме розвиткові окремих галузей та регіональних економік.

   Державна підтримка бізнес та інноваційних навчальних програм матиме позитивний вплив на управлінські компетенції та навички підприємців, що підвищить якість управління компаніями. Персонал бізнес шкіл отримає вигоди від такої співпраці, отримавши можливість проаналізувати конкретні приклади з практичного досвіду та включити їх у свої навчальні матеріали.