1. Загальні відомостей про електронної пошти

 

1.1 Можливості електронної пошти

Розвиток технічних засобів передачі повідомлень були залишити поза увагою і цю область, як пошта. Через війну з'явився принципово нового вигляду комунікації, під назвою електронною поштою.

Електронна пошта (Electronic mail, чи скорочено Е-mail) – це спосіб відправки й отримання повідомлень з допомогою комп'ютерну мережу [2].

Е-mail працює за принципом звичайній пошти. Аналогом листа на цьому випадку є електронне повідомлення, аналогами поштових відділень – поштові сервери, а транспорту – комп'ютерна мережу.

Кожен абонент, підключений до поштовому серверу, має власний електронна адреса чи, умовно кажучи, поштову скриньку. Доступ до цього ящика захищений паролем абонента. Завдяки електронному адресою можна ідентифікувати будь-якого абонента у мережі (все адреси повинні прагнути бути оригінальними). Абонент і сервер обмінюватись повідомленнями використовують кабель (якщо абонент підключено до ЛВС з поштовим сервером) чи звичайну телефонну лінію (у разі віддаленого сполуки).

Повідомлення, перш ніж потрапити з однієї серверу в інший, може проходити ряд проміжних серверів. Поштові сервери обмінюються повідомленнями в автоматичному режимі, причому маршрут руху сполучення мережі розраховується спеціальної програмою – маршрутизатором.

Коли повідомлення прибуває на сервер призначення, адресат при черговому поєднанні з сервером отримує повідомлення про вступ пошти. Отже, щоб отримати повідомлення, користувачеві непотрібно постійно тримати включеним свій комп'ютер. Включити комп'ютер та підключитися до неї він зможе будь-якої миті, коли захоче одержати гроші чи відправити повідомлення. Такий режим роботи, як відомо, називається off-line.

Електронна пошта зародилася обмінюватись текстовими повідомленнями через мережі великої протяжності. Зараз кошти електронної пошти дозволяють передавати і вчасно приймати будь-які файли – виконувані, графічні, звукові, відео. Послуги Е-mail стали реальної альтернативою звичайній паперової пошті. Сталося це завдяки високу швидкість й надійності передачі повідомлень. За лічені хвилини повідомлення електронної пошти потрапляє до адресата, котрі можуть перебувати у тому самому місті чи океаном.

Швидкість передачі повідомлень обмежується переважно пропускною спроможністю ліній зв'язок між комп'ютерами. Якщо комп'ютер підключається до неї через модем і вуличний телефонний лінію, то найістотнішим чинником обмеження швидкості обміну буде якість вітчизняної телефонній лінії. Через війну швидкість обміну може коливатися від 28800 біт /с (значних міст і сучасних АТС) до 2400 біт /с (для застарілих ліній зв'язку) [2].

 

1.2 Адреса електронної пошти, ім'я поштового серверу

Щоб повідомлення електронної пошти знайшло свого адресата, необхідно правильно вказати адресу (Е-mail). Поштовий адресу і двох частин, розділених знаком @. Ліва частина адреси – це локальне ім'я користувача (ім'я поштової скриньки), а права частина – ім'я домену. Значок @ позначає прийменник at («в», «при») і називається просто «собака» чи «мавпа». Тобто адресу

N o r a@k r o k. N e t .u a

можна прочитати буквально: ящик n o r a в домені k r o k. N et .u a .

Ім'я домену розбивається точками деякі слова – поддомены. Імена поддоменов йдуть зліва-направо гаразд зростання рівня ієрархії. Праворуч, на верхньому рівні, перебуває назва країни: ua – Україна, ru – Росія, fr – Франція, uk – Великобританія, su – код, що зберігся для міст колишнього Радянського Союзу. Зблизька імен доменів в WWW зазначалося, що у верхньому рівні який завжди перебуває код країни. Можуть зустрічатися поддомены верхнього рівня: com, edu, gov та інших.

Ліве розмішено імя удомина няющего становище серверу в домені верхнього рівня, наприклад, поддомены kiev.ua, msk.ru, spb.su, odessa.ua відповідають містам. Ще лівіше може розташовуватися ім'я поддомена організації.

З імені домену, можна відновити ім'я поштового серверу провайдера. Зазвичай воно виходить додаванням через точку слова mail до імені домену, наприклад, mail.s t c u .k i e v .u a чи m a i l .c a r g o .r el c o m .r u .