3. Сепсис. Види його. Сепсис (sepsis)

Важко зворотній інфекційно - токсичний процес, який супроводжується глибокими нервово дистрофічними зрушеннями та різким погіршенням всіх функцій організму, виникаючих внаслідок інтоксикації та генералізації збудника первинного інфекційного вогнища.

Сепсис перебігає гостро, підгостро та блискавично. При своєчасному лікуванні місцевої хірургічної інфекції сепсис рідко генералізується.

Класифікація:

За характером збудника:

• стрептококовий;

• стафілококовий;

• колібацилярний;

• анаеробний.

За локалізацією первинного вогнища інфекції

1. рановий;

2. артрогенний;

3. урогенний;

4. післяпологовий;

5. оральний;

6. хірургічний (включаючи перераховані види сепсису);

7. копитний (унгулярний).

Відсутність первинного або вторинного (метастатичного вогнища) – криптогенний сепсис.

В залежності від особливості розвитку та клінічного прояву відрізняють три форми сепсиса:

1. піємія (гноєкрів’я) – коли в органах та тканинах хворої тканини фокуси нагноєння мають вид абсцесів, в крові мікроби.

2. септицемія (гнилокрів’я) – вплив на організм головним чином токсинів, які поступають з інфекційного вогнища, глибокі дегенеративні зміни в багатьох системах органів, які супроводжується їх функціональною недостатністю.

3. септико піємія (гнило-гноєкрів’я) – септична форма при наявності метастазів, рідко виражена інтоксикація.

Сучасна загально прийнята класифікація:

1. Загальна гнійна інфекція з метастазами (бактеріальна форма сепсису): піємія.

2. Загальна гнійна інфекція без метастазів (класична форма сепсису): септицемія.

Та чи інша форма можуть перебігати:

• Блискавично (години – 2-3 дні – інтоксикація та загибель);

• Гостро (2-4 тижня);

• Підгостро (6-12 тижнів);

Останні дві форми пробігають в залежності від тяжкості процесу та лікування.

• Деякі автори віділяють хронічний сепсис –це ГЛР з ознаками ранового або травматичного виснаження.

Загальна гнійна інфекція з метастазами (піємія):

Організм здатен ще фіксувати та локалізувати мікроби з вогнищем. Захисно-пристосувальні та імунно-біологічні реакції, функція РЕС повністю не пригнічена. Тому піємія має більш сприятливий перебіг.

Пробігає гостро та підгостро.

Піємія частіше у ВРХ, свиней (пов’язана з вираженими явищами фіксації та локалізації бактерій елементами фізіологічної системи СТ).

У ВРХ виникають при: ретикулоперітонітах, травматичних перікардитах, гнійно-некротичних враженнях копит, гнійних артритах.

У коней при миті, гнійно-некротичних захворюваннях холки, гнійних тромбофлобітах.

У свиней – після кастрації.

У ВРХ та свиней метастазування мікробів частіше по лімфатичним судинам.

У коней та собак – гематогенний шлях.

Вогнища метастазування поодинокі або множинні.

Частіше локалізується в: лімфовузлах, м’язах крупа, стегна, холки. Кістковому, головному та спинному мозку, вимені.

Рідко зустрічається в легенях селезінці, сальнику, сім’яниках, серці, печінці, нирках.

Автори відмічають наявність метастазів в суглобах, сухожильних піхвах, вимені, легенях та кісткового мозку – у ВРХ при післяпологовому сепсисі, при стрептококовій інфекції здебільшого в суглобах, серозних порожнинах та ендо карді.

Механізми утворення метастазів:

Попадання мікробів в лімфатичні та венозні шляхи, частинки гнійно-розплавленого тромбу. Осідають мікроби при уповільненні току крові, послаблення серцевої діяльності, порушення мікроциркуляції, атонії м’язів (без руху), неповноцінна годівля, сенсибілізація тварини.