2. Структура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів, як і інші ринки, являє собою складну організаційно-економічну систему закінчених технологічних циклів. Цей ринок включає, з одного боку, емітентів (юридичних або фізичних осіб), що випускають цінні папери, з іншого боку, інвесторів (юридичних або фізичних осіб), які купують цінні папери, а також посередників (дилерів, брокерів, маклерів та ін.), які допомагають обігу цінних паперів та виконання різних фондових операцій. Розрізняють первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий ринок цінних паперів. На первинному ринку відбувається первинний випуск цінних паперів в обіг (емісія), а на вторинному ринку здійснюються різні операції з уже випущеними цінними паперами (фондові операції).

Ринок цінних паперів служить джерелом формування грошового капіталу, який у подальшому використовується для інвестування, виробництва якого-небудь реального товару або ж збільшення початкового капіталу.

В залежності від тривалості періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, виділяють грошовий ринок (де залучаються тимчасово вільні грошові кошти від населення на короткий період (до одного року))та

ринок капіталів, або фінансовий ринок (сукупність економічних відносин між продавцями і покупцями у валютно-фінансовій сфері). На ринку капіталів обертаються цінні папери з більш тривалим періодом часу, ніж на грошовому ринку.

Джерела формування грошового, або фінансового ринку можуть бути:

1) Внутрішніми. Які є основою формування грошового капіталу, використовуваного для прибуткового інвестування, виробництва товарів або надання послуг, придбання цінностей, включаючи цінні папери. До них відносяться заощадження населення, амортизаційні відрахування, чистий прибуток підприємства, кошти недержавних пенсійних фондів, страхових фондів, трастових компаній.

2) Зовнішніми. До них відносяться позики банків та кошти, отримані від продажу цінних паперів різних емітентів.

Весь ринок цінних паперів умовно можна розділити на два ринки:

1. Первинний ринок цінних паперів. На ньому здійснюється продаж всіх існуючих видів цінних паперів і включає в себе: ринок акцій; ринок облігацій; ринок державних короткострокових облігацій (ДКО); ринок державної ощадної позики (ОГП); ринок облігацій валютної позики; ринок казначейських зобов'язань; ринок фінансових інструментів; ринок золотого сертифіката;

2. Вторинний ринок цінних паперів. На ньому здійснюється перепродаж раніше випущених цінних паперів і фінансових інструментів і включає в себе: фондові біржі; фондові відділи товарних бірж.

Структура фондового ринку включає також галузеві та регіональні ринки цінних паперів, окремі ринки різних видів цінних паперів.

Ринок цінних паперів класифікується за кількома ознаками:

1) за географічними ознаками і суспільного визнання:

а) міжнародні та національні ринки цінних паперів;

б) місцеві та регіональні (територіальні) ринки;

2) з організації торгівлі цінними паперами:

а) на первинному ринку розміщуються цінні папери, вперше випускаються корпораціями, урядом і муніципальними органами;

б) на вторинному ринку цінні папери, придбані інвесторами при емісії, можуть бути надалі перепродані.

В якості першого ринку виступає фондова біржа, на якій здійснюються угоди із зареєстрованими на ній цінними паперами.

Другий ринок називається позабіржовим ринком, на якому здійснюються операції з незареєстрованими на біржі цінними паперами.

Третій ринок – позабіржовий ринок, на ньому відбувається купівля-продаж цінних паперів, які реєструються через посередників в обхід фондових бірж.

Прогрес комп'ютерних та інформаційних технологій привів до появи четвертого ринку (комп'ютеризованого). На ньому торгівля ведеться через комп'ютерні мережі, що об'єднують відповідних фондових посередників.

Електронна біржа – це комп'ютерна мережа, до якої підключені термінали компаній-членів біржі. Термінали можуть бути винесені в офіси цих компаній.

Крім перерахованих, існують ще такі види ринків:

• касовий ринок (на ньому угоди з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються протягом 1-2 робочих днів);

• терміновий ринок (на ньому угоди по терміну виконання носять різноманітний характер – від 2 робочих днів до 3 місяців);

• простий аукціонний ринок (функціонує при наявності великої кількості покупців, що пред'являють високий попит на цінні папери, і декількох продавців);

• голландський аукціонний ринок (покупці заздалегідь подають заявки із зазначеними в них цінами, які аналізуються емітентом або посередником. Після розгляду заявок встановлюється єдина офіційна ціна на цінні папери);

• подвійний аукціонний ринок (у торгівлі беруть участь велика кількість продавців і покупців, які змагаються між собою за право купівлі або продажу цінних паперів);

• онкольний ринок (використовуються в тих випадках, коли концентрація попиту та пропозиції на цінні папери невелика. Відбувається накопичення заявок на покупку або продаж цінного паперу і пріоритет віддається тим заявкам, в яких вказується згода на будь-яку ціну при укладанні угод);

• безперервний аукціонний ринок (заявки на купівлю або продаж цінних паперів виконуються негайно після їх надходження);

• дилерський ринок (організовується дилерами, які мають кошти для придбання або продажу цінних паперів за свій власний рахунок).

Не всі цінні папери можуть обертатися на біржі. На неї допускаються паперу тільки емітентів, які відповідають її вимогам. Як правило, це папери великих фінансово міцних компаній. Цінні папери молодих фінансово слабких компаній зазвичай звертаються на позабіржовому ринку.

Кожна біржа розробляє свій перелік вимог до емітентів. Тому залежно від їх жорсткості папери однієї і тієї ж компанії можуть котируватися, тобто обертатися, на одній або декількох біржах. У зв'язку з перевіркою емітента на предмет відповідності його стану вимогам біржі виник спеціальний термін – "лістинг". Лістинг – це процедура включення цінного паперу емітента в котирувальний список біржі. Якщо емітент відповідає поставленим критеріям і бажає, щоб його папери котирувалися на біржі, то його папери допускаються до обігу на біржі.

Як правило, акціонерне товариство (АТ) прагне, щоб його акції оберталися на біржі, оскільки сам факт котирування акцій на біржі говорить про певний рівень надійності АТ (воно пройшло експертизу фахівців біржі). За інших рівних умов таким підприємствам легше залучати кошти за рахунок випуску нових акцій. Інвестори можуть судити про їх становище і перспективи на основі легко доступних біржових котирувань.

Розділ 2: Аналіз ролі ринку цінних паперів у суспільному виробництві