14.3 Основні види ординації геосистем

Ординація – це упорядкування об’єктів уздовж деякого ряду. Упорядкування екосистем одночасно не за одним фактором, а за кількома (багатомірна ординація) запропонував український геоботанік П.С.Погрібняк ще в довоєнні роки. Для цього він розробив матрицю, рядками якої є градація зволоження (гідротопи), а стовпцями – багатства місцезростання (трофотропи). Цю матрицю широко використовували ландшафтознавці, особливо солнцевської школи.

У рамках вчення про геосистеми методи ординації впровадив А.А.Краукліс (1969, 1979). Він запропонував концепцію факторально-динамічних рядів, уздовж яких фації упорядковувалися в ряд за ступенем зміненості певним комплексним фізико-географічним фактором. Ординацією фацій південної тайги А.А.Краукліс проводив по шести осях, або факторах: літоморфному,гігроморфному, кріоморфному (комплексному фактору зниження теплозабезпеченості внаслідок застоювання холодного повітря, прояву мерзлоти грунтів тощо), субстагнозному (застоювання речовини), псамоморфному та ксеноморфному. Усі факторально-динамічні ряди сходяться до корінної фації, тому їх схема нагадує сукцесій ну моноклімаксову.

Останнім часом для ординації еко – та геосистем розроблено математичні методи (Б.М.Міркін, Г.С.Розенберг, 1978; А.А.Краукліс, 1979).

Виділяється кілька основних видів ординації: 1) пряма - геосистеми упорядковуються в ряди, що відповідають конкретним факторам їх динаміки; 2) непряма – упорядкування геосистем уздовж ряду здійснюється за ступенем подібності їх реакції на вплив комплексу зовнішніх факторів; отримані ряди інтерпретуються як синтетичні, внесок у які кожного прямого фактора можна визначити (зокрема, за допомогою факторного аналізу); 3) одновимірна ординація – геосистеми упорядковуються в один ряд (за одним прямим фактором або за одним непрямим комплексним); 4) багатовимірна – геосистеми ординуються в кілька рядів, пов’язаних між собою в певну систему (як осі дво – або більш вимірного простору). Останній вид ординації іноді називають координацією, що з формальної точки зору більш виправдано.

Пряма ординація геосистем серед інших її видів має перевагу в легкості та однозначності інтерпретації отриманих рядів – геосистеми, що займають одну позицію ряду, однакової за силою дії на них цього фактора та за зміненістю своїх структур; геосистеми, що знаходяться поруч, мало розрізняються за цими ознаками; крайні положення ряду займають геосистеми, що перебувають під екстремально. Для даного регіону дією фактора.

Фактори, ординація вздовж яких найбільш інформативна для геотопів та геосистем хоричного рівня: зволоженість (їй відповідає гідроморфний ряд ординації), природна забезпеченість поживними елементами (трофоморфний ряд), засоленість (галоморфний ряд), ураженість ерозійними та іншими екзогенними процесами, що призводять до зменшення потужності грунту та пухких порід (літоморфний ряд). Для регіонів, контрастних за кислотністю грунтів (наприклад Полісся), геосистеми можна ординувати в ацидоморфний ряд, а для зони тундри і тайги – в кріоморфний. При ординації геосистем регіонального рангу, а також мезогеохор важливо враховувати фактор теплозабезпеченості (термоморфний ряд) і континентальності клімату (омброморфний ряд).