Нумерація

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака №.

Титульний аркуш – перша сторінка реферату. Його включають до загальної нумерації сторінок, проте не нумерують.

На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому чи нижньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини реферату, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини реферату, нумерують звичайно. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «І. ВСТУП» або «6. ВИСНОВКИ».

Кожен розділ слід починати з нової сторінки, відстань між підрозділами, між заголовком і текстом має становити 1 рядок. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, малюнків, таблиць подається арабськими цифрами, додатків – великими українськими літерами чи цифрами.

Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені структурні одиниці реферату, нумерують звичайним способом. Після номера розділу, наприклад, РОЗДІЛ 1, крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад «1.1.», «1.2.».

• Нумерація пунктів і підпунктів є порядковою в межах відповідних підрозділів чи пунктів, наприклад «2.3.5.» – п’ятий пункт третього підрозділу другого розділу.

Основними видами ілюстративного матеріалу в рефераті є: схема, діаграма, таблиця, графік.

Загальні правила цитування

Обов’язковий елемент наукового реферату - звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування - це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше, висунутих іншими авторами правильних чи неправильних (на думку автора даної праці) ідей.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками, наводяться в тій граматичній формі, в якій поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих. Що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

• цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині. На кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладені думок інших авторів своїми словами), що значно економить текст, треба бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело.

• якщо потрібно виявити ставлення автора реферату до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

• якщо автор реферату, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і наводяться ініціали автора реферату, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х).