Сінгапурський договір

Новий міжнародний договір, що встановлює стандарти для процедур реєстрації товарних знаків, після його ратифікації Австралією 16 грудня 2008 р. почне діяти в 2009 р. Це десята ратифікація Сінгапурського договору про закони по товарних знаках (Сінгапурський договір), що дозволить договору набути чинності з 16 березня 2009 р.

Генеральний директор ВОІВ Френсіс Гаррі привітав цю подію, відзначивши, що набрання чинності договору є гарною новиною для власників товарних знаків в усьому світі, оскільки він відкриває шлях для промисловості, що випускає брендові товари, до надійної реєстрації й ефективного управління правами на товарні знаки. Він заявив, що це є особливо приємною подією для компаній, які намагаються заощаджувати видатки й підтримувати своє положення на ринку в нинішніх економічних обставинах.

Сінгапурський договір прийнятий державами-членами ВОІВ у Сінгапурі 28 березня 2006 р. Договір вводить єдині стандарти процедурних аспектів реєстрації й ліцензування товарних знаків та дозволяє власникам товарних знаків і національних органів по товарних знаках використовувати переваги ефективності, застосовуючи сучасні комунікаційні технології для обробки та управління правами , що розвиваються , на товарні знаки. Шляхом установлення загальних стандартів для процедурних аспектів реєстрації й ліцензування товарних знаків, Договір допомагає створити рівні умови для всіх економічних операторів, які інвестують кошти у брендові товари. Він визнає розвиток подій в галузі промисловості, що випускає брендові товари й знаменує собою новий підхід до забезпечення інвестицій у диверсифікованість продукції. Створення брендів зв’язане зі значними творчими зусиллями та інвестиціями і є життєво важливим для промисловості з метою забезпечення надійності інвестицій. Сінгапурський договір установлює правила адміністрації товарних знаків відомствами, які застосовуються до всіх видів товарних знаків з урахуванням переваг і потенціалу коштів електронного зв’язку , одночасно визнаючи різні потреби розвинутих націй і тих, що розвиваються.

Через Асамблею договірних сторін Договір також створює динамічну регуляторну структуру з вбудованим механізмом перегляду, що дозволить забезпечити міжнародну правову структуру, яка відповідає занепокоєностям власників товарних знаків, а також потребам країн, що розвиваються.

3= Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): статус, структура, функції, повноваження, сфери діяльності.

Необхідність міжнародної охорони ІВ стала очевидною, коли іноземні учасники відмовились приймати участь у Міжнародній виставці у Відні в 1873 р.: через побоювання, що їхні ідеї будуть запозичені та комерційно використані в інших країнах.

Першою багатосторонньою міжнародною угодою у сфері ІВ стала Паризька конвенція з охорони промислової власності, підписана у 1883 р. одразу 14 державами. Конвенція була спрямована на те, щоб допомогти громадянам однієї отримати правову охорону для об’єктів промислової власності на території іншої держави за умови, що обидві держави є учасницями Конвенції.

У 1886 р. з’явилася міжнародна угода в галузі авторського права – Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів. До її появи діяли двосторонні угоди, першою з котрих вважається угода 1840 р. між Австрією та Сардинією. У 1886 р. таких угод в Європі було 33. Вони були неефективні через відмінності в законодавстві різних країн.

У 1967 р. на дипломатичній конференції у Стокгольмі підписана Конвенція, яка заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (ВОІВ, міжнародна абревіатура – WIPO). Конвенція визначила мету, функції, структуру ВОІВ.

ВОІВ здійснює управління 24 угодами, які охоплюють основні аспекти інтелектуальної власності. Двома ключовими угодами є Паризька конвенція про охорону промислової власності (1883) та Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886).

Мета ВОІВ – поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в сфері ІВ та заохочення до творчої діяльності. ВОІВ реєструє всі міжнародні заявки, керує патентними фондами, займається оновленням класифікаційних систем, готує регіональні огляди в галузі ІВ, здійснює програмну діяльність з оновлення міжнародних угод, гармонізації національних законодавств тощо.

Членом ВОІВ може бути будь-яка країна, яка є членом якоїсь Конвенції чи угоди з міжнародної охорони ІВ, що адмініструються ВОІВ, або членом ООН, спеціалізованої установи ООН чи Міжнародного агентства з атомної енергетики, підписала статути Міжнародного суду справедливості. Держави здають на збереження свої вірчі грамоти або документи про приєднання до ВОІВ Генеральному директорові ВОІВ. З 1974 р. ВОІВ стала спеціалізованою установою ООН. Зараз ВОІВ нараховує 179 країн – членів. Має штаб-квартиру у Женеві. Адміністративні органи ВОІВ подано на рис. 5, емблему ВОІВ на рис. 6. При ВОІВ діє центр по арбітражу та посередництву. З 1999 року ВОІВ надає послуги по врегулюванню суперечок, які виникають при реєстрації 33 та використанні найбільш поширених типових назв доменів в Інтернеті (com, .net, .org).

При WIPO діє юридична бібліотека Library яка містить близько 25000 монографій та 290 періодичних видань, зміст яких можна переглянути у режимі on-line. З 1998 р. WIPO має WIPONET- глобальну інформаційну мережу для зручності збереження та швидкого обміну відомостями у галузі ІВ зацікавленими сторонами.

Генеральний директор (виконавчий). Обирається на 6-ти річний термін Верховні органи Виконавчий орган Секретаріат Генеральна Асамблея: складається з країн-членів будь-якого союзу Конференція (всі країни-члени ВОІВ)

Координаційний комітет (72 країни) Міжнародне бюро~ 650 осіб з 67 країн Сесії раз на 2 роки Щорічна сесія

На відміну від інших структурних підрозділів ООН ВОІВ має істотні джерела фінансування, що не залежать від внесків держав-членів: збори для фізичних і юридичних осіб, що скористалися міжнародними системами реєстрації ОПІВ (РСТ для патентів, Мадридська система для торгівельних марок, Гаазька система для промислових зразків). Ці кошти витрача- 34 ються на розвиток міжнародної системи охорони та захисту ІВ та підтримку країн, що розвиваються. ВОІВ співпрацює з міжнародними спілками та організаціями, які поєднують правовласників у сфері авторських та суміжних прав, з організаціями колективного управління. Наприклад з IFPI – Міжнародною федерацією фонографічної індустрії, яка охоплює 1400 членів у 72 країнах та асоціації з 44 країн. Головні цілі – популяризація музичних записів, захист прав виробників фонограм, розширення використання музичних творів у комерційних цілях, анти піратська діяльність тощо. Членом федерації може стати будь-яка компанія, фірма чи особа, яка безпосередньо займається продюсуванням аудіо записів та музичних відеозаписів. Найвпливовішими членами IFPI є компанії Universal (UMG), Sony, (BMG), WARNER та EMI. Universal (UMG) – світовий лідер у сфері запису та розповсюдження музики, зокрема продажу легальної відео- та DVD-продукції, розподілові музичних творів у Інтернеті, мобільних супутникових та кабельних мережах. Warner Bros. Entertainment (WB) – всеохоплююча компанія створення розважальної продукції (від художніх фільмів, телебачення до мультиплікації , книжок, коміксів), її виготовлення, розподілу, ліцензування та продажу, третя за величиною компанія-виробник фільмів.

EMI – компанія, яка спеціалізується лише на музиці. У 2007 р. стала першою компанією, котра зробила музику доступною без цифрового управління правами (DRM) програмного забезпечення. SONY, BMG – друга за величиною звуко-записуюча компанія. Зараз займається просуванням музики у мобільній мережі. У рамках програми ВОІВ із співробітництва у цілях розвитку надають допомогу країнам, що розвиваються, зокрема у створенні Організацій ко-лективного управління (ОКУ) та вирішенні проблем, які виникають в цифровому середовищі.