1. Історичний нарис вивчення газонів та проблем газонництва на Україні та світовій практиці

Перші згадки про газон як невід'ємний садово-парковий компонент зустрічаються в історичних описах садів персів, греків та римлян, ще до Різдва Христового, хоча конкретних свідчень цього факту досить мало. Ще 500 років до н.е. газони складали основу перських садів – вже в ті часи трав'яний покрив служив фоном ландшафтних композицій. Найперше зображення газону знайдено в одному з руко­писів європейського походження, що датується періодом між 14 та 16 ст.

Опис перших газонів можна зустріти у ряді творів. Так, Пліній Молодший (62–114 pp. н.е.) описував сад навколо своєї вілли в Тоскані, де газон згадується як фонове тіло для кущів самшиту, підстрижених у вигляді звірів; Альберт Магнус (1193–1280 рр.) в своєму трактаті „Про рослини" влаштуванню декоративних садів, зокрема газонів, присвятив цілу главу. На його думку, зелена лука має не лише естетичне, а й лікувальне значення.

Дещо пізніше роботи натуралістів містили не лише описи газонів у садах та парках, а й включали тогочасні відомості про створення та утримання таких площ. Твір "Достоинства загородней жизни" приводить правила створення газонів: ділянку треба звільнити від бур’янів та їх коренів і густо полити окропом, потім на вирівняну поверхню укласти зрізаний на луці дерн.

В тюдоровські та єлизаветинські часи (15–17 ст.) в моду увійшли сади. Навколо садиб та заміських палаців, навколо клумб з квітами прокладали довгі трав'яні доріжки, створювали великі площадки для гри в кеглі, а також інших ігор, засівали травою пагорби. Газони створювались не лише з трав: достовірно відомо, що покриття газону часто створювалось з ромашки. В літературі того часу приводились відповід­ні рекомендації; шекспірівський Фальстаф відмічав, що "чим більше по ній (ромашці) ходиш, тим швидше вона росте".

В Росії перші вказівки про створення газонів шляхом посіву насіння для садів Петергофа належать до 1715 р. За часів Петра І на Великій луці (тепер Марсове поле в Санкт-Петербурзі) відбувалися огляди військ, ставилось святкове частування на честь урочистих подій. Це було місце народних святкувань. Одночасно ця лука слугувала і для утилітарних цілей: тут косили траву, випасали худобу. В садово-парковому мистецтві петровського часу «простий газон» вважався також чудовим декоративним елементом партеру.

З розвитком ландшафтних композицій, ділянки під газонами займали чималі площі, а тому викошувати їх вручну стало важко. У 1830 р. англієць Едвін Баддінг винайшов циліндричну газонокосарку.

Наукові розробки влаштування дернових покриттів в садах і парках були закладені Р.І. Шредером, роботами якого відкривається період, коли питання створення газонів ставиться на наукову основу. Цей відомий російський садівник узагальнив і дав критичний аналіз попередньому досвіду створення газонів, зробив значний внесок в розробку питань, що стосуються асортименту газонних трав, складання травосумішей. Важливими дослідженням в цій справі є праці А. Регеля, А.Г.Лучинського, НЛ. Кічунова, П.Н. Штейнберга, В.І. Гомилевського.

Академік Н.В. Цицин неодноразово наголошував на важливості створення високодекоративних газонів. Він звернув увагу на необхідність підбору асортименту газонних трав в різних природних зонах, дослідження їх екології та біології, розробки в зв'язку з цим агротехніки створення і утримання газонів, а також насінництва газонних трав.

Широкого розвитку дослідження по розробці наукових основ газонознавства отримали після Великої Вітчизняної війни, коли координація науково-дослідною роботою з декоративного рослинництва та озеленення міст перейшла в Раду Ботанічних садів Радянського Союзу.

Велика наукова робота з проблем газонознавства для південно-східної частини України була проведена в Бот. саду Дніпропетровського державного університету Н.К. Коваленко (1967-1977 pp.). Тут досліджувалися питання інтродукції та виділення перспективного зональ­ного асортименту газонних трав, особливості насінництва газонних трав в степовій зоні України, вивчалися питання посухостійкості газонних рослин. В Донецькому Ботанічному саду еколого-біологічне вивчення газонних трав, перспективних для Донбасу, проводились в 1966-1977 pp. B.I. Берестенніковою та В.І. Шамрай.

Останнім часом досить розповсюдженими та доступними для науковців стали роботи з газонознавства прикладного характеру. У працях ряду закордонних авторів можна знайти відповіді на питання впливу частоти поливу і підживлення азотом на ріст та розвиток рослин, впливу азотних добрив на збереження зеленого забарвлення газоноутворюючих трав, дії мікро- та макроелементів на ріст та розвиток газоноутворюючих трав, їх зимостійкість та якість травостою тощо.