8. Циклічність розвитку економіки.
Економічний цикл - це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.
Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то розрізняють:
короткі цикли ділової активності 3 - 4 роки;
середнє коливання ділової активності 7-11 років;
великі коливання ділової активності 40-60 років;
вікові циклічні коливання.
Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами.
Кожен економічний цикл складається з 4 фаз:
а) Криза - це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.
б) Депресія - це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.
в) Пожвавлення - це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.
г) Піднесення - це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.
Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.
9. Гроші та інфляція.
Гроші — це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них найрозвинутішою суспільною формою вартості. Завдяки появі грошей виникають та розвиваються нові типи і форми економічної власності, прискорюється розвиток продуктивних сил.
Із появою грошової форми вартості товарний світ розпадається на товар і гроші. Гроші є важливим елементом економічної власності, оскільки за них власник може придбати будь-яке інше багатство (підприємства, землю, цінні папери, золото тощо), політичну владу, вплив на державний апарат.
Види грошей:
Повноцінні гроші (монети) — це гроші, номінальна вартість яких в основному збігається з вартістю металу, що в них міститься, і які виконують всі функції грошей.
Неповноцінні гроші (монети) — гроші, номінальна вартість яких перевищує вартість металу, що в них міститься, і затрати на чеканку.
Паперові гроші — наділені примусовим курсом грошові знаки або символи повноцінних грошей, випущені для витрат держави.
Кредитні гроші — найпоширеніша форма грошей, яка будучи знаком (символом) вартості, виконує роль загального еквівалента і забезпечує встановлення економічних зв'язків між суб'єктами національної економічної системи та різних систем.
Інфляція — це тривале зростання загального рівня цін, що є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.
Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом — це особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави.
Причини виникнення інфляції:
надмірне збільшення пропозиції грошей;
обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари;
надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.
Найбільш узагальненим наслідком інфляції є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів.
10. Інтернаціоналізація економічних відносин. Однією з фундаментальних закономірностей розвитку сучасного суспільно-історичного прогресу є інтернаціоналізація економічних відносин і формування на цій основі структурно цивільної системи світового господарства. Базовою основою інтернаціоналізації економічних відносин є всебічне поглиблення міжнародного поділу праці. Грунтуючись на розвитку національних структур виробництва, міжнародний поділ праці виступає, як економічний фундамент, на якому заснована вся будівля всесвітньо господарських зв’язків.
Формуючись на основі технічного і технологічного поділу праці, під дією не тільки економічних, а й політичних сил, міжнародний поділ праці відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, її функціональної розгалуженості та дієздатності. Безпосереднім його наслідком є розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, що зумовлюють всебічний розвиток міждержавного обміну, а також структурні перетворення більш високого порядку - інтернаціоналізацію в рамках всесвітньо господарських зв’язків усього циклу відтворювального процесу - виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ.
Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню його ефективності в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення. Тому вона стала економічно необхідною для кожної країни, що свідчить про таку рису закону інтернаціоналізації виробництва, як необхідність і внутрішній характер зв’язків.