1. Опис аналізованого типу лісу

1.1. Типоутворююча роль породи

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) є деревом висотою до 40 (45) м і діаметром до 1,0 м. Дерево з високо піднятою кроною конусоподібної чи пірамідальної форми з моноподіальним кільчастим гілкуванням. Має у верхній частині стовбура червонувато-оранжеву кору, яка є вгорі лускатою, а в нижній частині - тріщинуватою. Молоді пагони зеленуваті, пізніше – жовтувато-сірі. Укорочені пагони несуть дві хвоїнки 4,5-7 см завдовжки, зверху випуклі темно-зелені, знизу – жолобчасті, загострені, часто скручені, тримаються 3-5 років. Рослина однодомна, запилюється у травні. Чоловічі шишечки колосоподібно зібрані при основі молодих видовжених пагонів, містять велику кількість лусок, які мають по два пиляки. У верхній частині молодих пагонів зявляються червонуваті поодинокі жіночі шишечки.

Кожна насінна луска містить два насінних зачатки. Запліднення відбувається через рік після запилення. Стиглі шишки яйцеподібно-видивжені, сірувато-бурі, матові. Довжина шишок становить 2,5-7 см. При достиганні насіння луски дерев’яніють, розсовуються і воно висипається. Насіння чорнувате, плямисте або білувате, з крилом, що у 2-3 рази більше за нього. Маса 1000 насінин 4,5-10 г.

В пору насіннєношення сосна вступає рано. В віці 10-15 років, а інколи і раніше окремі сосонки, які ростуть на відкритому місці, починають пилити і дають в цілому схоже насіння. В більш зімкнутих насадженнях цей процес настає пізніше – з 20-25 років і потім продовжується на протязі всього життя, але урожайні сезони настають через 2-3-5 років. В кращих умовах росту сосна плодоносить частіше і рясніше, в гірших – рідше і слабше. Однак чіткої періодичності урожаїв немає.

З моменту початку регулярного плодоношення під наметом насаджень і на прилягаючих територіях з′являється самосів сосни, який здатний при певних умовах росту і розвитку утворити нове покоління лісу – підріст. Цим широко користуються у лісівничій практиці з ціллю природного відновлення рубань і згарищ. Для посилення процесу природного відновлення сосни на вирубках спеціально залишають деяку кількість здорових і добре розвинених сосен материнського намету в якості насінників, які через кілька років посилюють своє плодоношення і рясно засівають вирубки.

Сосна являється швидкорослою породою. Максимальний приріст в висоту на кращих грунтах настає в віці 15-20 років, на гірших – в 25 років. В віці 40-45 років приріст в висоту сповільнюється, а потім і зовсім припиняється. По діаметру ж дерево приростає на протязі всього життя. Сосна доживає до 300-350 років, рідко до 400 років і більше.

До клімату сосна звичайна не примхлива. Вона здатна переносити сильні засухи і високу сухість повітря і грунту. Зовсім не реагує на пізні весняні заморозки і може поселятись на відкритих просторах першою, тобто являється піонером. До родючості грунту також не примхлива. Вона доволі успішно зростає на бідних сухих піщаних грунтах, на кам′янистих породах в горах, на крейдяних відкладах і торфово-болотних грунтах. Але краще розвивається на супіщаних і легко суглинистих грунтах, а також на деградованих чорноземах.

Сосна має пластичну кореневу систему, яка розвивається в залежності від характеру і структури грунту. В умовах з недостатнім водопостачанням і глибоким рівнем ґрунтових вод сосна розвиває поверхневу, сильно розвинену кореневу систему і слаборозвинений стрижневий корінь. На грунтах заболочених чи з високим рівнем ґрунтових вод коренева система сосни також поверхнева, без стрижневого кореня. На свіжих, добре дренованих, глибоких піщаних, супіщаних і суглинистих грунтах сосна зазвичай розвиває потужну кореневу систему з стрижневим коренем, який іде в грунт на 1,5-2 м і більше; в таких умовах вона в цілому вітростійка. На грунтах мілких і сирих часто страждає від вітровалів.

До світла сосна вибаглива і в цьому відношенні поступається лишень модрині. Світлолюбні сосни, однак, в південних районах вимагають певного притінення.

Сосна є однією з основних лісоутворюючих порід, з великим ареалом в Європі і Сибіру. Серед сосен цей вид займає найбільшу площу і накопичує найбільшу кількість біомаси. Завдяки морозостійкості, посухо-витривалості, непримхливості до ґрунтових умов, даний вид заходить далеко на північ і південь, зростаючи на рівнинах і піднімаючись в гори. Здатність рости в різних кліматичних і ґрунтових умовах (в типах лісорослинних умов від А_1-5 до С_1-5) сприяла формуванню дуже різноманітних по складу, повноті і продуктивності чистих і змішаних з ялиною, березою, осикою і іншими породами соснових насаджень, які згруповані в певні типи лісу. Сосна звичайна є однією з основних деревних порід, яка використовується для лісорозведення в озелененні використання породи обмежено через слабку димо- і газостійкість. В зв’язку з великою індивідуальною мінливістю і великим ареалом цей вид має велику кількість морфологічних і екологічних форм і різновидностей, які розглядаються деякими ботаніками як самостійні види.

В Україні сосна звичайна поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу. В Українському Поліссі вона є основною лісоутворюючою породою. Сосна звичайна створює чисті і змішані ліси у лісорослинних умовах А1-5, В1-5, С1-4. Вона займає близько 35% лісового фонду України.