7. Лікування грязями. Покази та протипокази до призначення

Грязі впливають на діяльність нервової, серцево-судинної системи, склад крові, процеси обміну речовин. Велике значення при цьому мають розміри грязьової паляниці, температура грязі та умови проведення процедури (температура, вологість навколишнього повітря). Під впливом грязьових процедур у більшості пацієнтів зростає частота пульсу і дихання, поліпшуються умови циркуляції крові.

Грязелікування активізує процеси обміну речовин. Подразнення великої площі шкіри, нагрітої гряззю, веде до посилення гальмівних процесів у корі головного мозку, що підтверджується сонливістю пацієнта під час і особливо після грязелікувальної процедури. Під впливом грязі може проявлятися загальна (підвищення температури тіла, слабкість, почастішання пульсу, дихання) та місцева (загострення патологічного проце­су, посилення болю в уражених ділянках тіла) реакції. Поява небажаних реакцій зумовлена особливостями реактивності ор­ганізму, що може вимагати зміни дозування, а іноді й методики лікування.

Лікувальні грязі зберігають у дерев'яних ящиках або (краще) в бетонних басейнах. Для запобігання висиханню му­лову грязь заливають 5%-м розчином натрію хлориду. Басейн складається з кількох відділень для зберігання та регенерації (відновлення втрачених властивостей) використаної мулової грязі.

Використавши свіжу грязь одного відділення, беруть ре­генеровану грязь з іншого відділення. Для регенерації грязь слід заливати ропою або 5% розчином натрію хлориду, через 3-4 місяці її можна знову використовувати.

Температура повітря в приміщенні для зберігання торфу має становити +5...+6° С. Торф не повинен висихати і промерзати. Питання про можливість регенерації торфу ще не вирішене.

Нагрівати грязь можна різними способами. Найкращий з них - нагрівання на водяній або пароводяній бані. Якщо досить однієї процедури, то для нагрівання грязі використовують во­дяну баню. У великих лікувальних установах грязь нагрівають у відрах, розміщених у водонепроникних дерев'яних ящиках, за­повнених водою, або в спеціальних котлах, що підігріваються електричним струмом. Грязь нагрівають до температури +50...+52° С, а потім:, змішуючи з холодною гряззю, доводять її до потрібної температури. Перед нагріванням грязь має бути очищена від сторонніх домішок (черепашки, камінці).

Торф потрібно просіяти крізь сито і при нагріванні змочити водою.

Грязь, яку застосовують для лікування ран, а також для тампонів, повторно не використовують. Перед уживанням грязі проводять її бактеріологічне дослідження і якщо в ній ви­являють патогенні мікроорганізми, то застосовувати її для ліку­вання не можна.

Грязелікування застосовують у вигляді аплікацій (паля­ниць) на обмежені ділянки тіла і рідше у вигляді загальних гря­зьових ванн. У грязелікарнях поза курортами користуються ли­ше грязьовими паляницями.

Торф'яну грязь звичайно нагрівають до температури +38...+40°С. Застосовують щадну методику грязелікування, тобто беруть грязь нижчої температури (+37...+38°С).

На деяких курортах (Саки, Мойнаки) використовують природне сонячне нагрівання грязі. У такому разі лікування проводять на відкритому повітрі.

Після закінчення процедури хворий відпочиває протягом 30-40 хв. Процедури тривалістю 15-20 хв звичайно проводять че­рез день. На курс лікування використовують 10-20 процедур. Грязьові паляниці накладають на різні ділянки тіла: живіт, поперек, суглоби.

Досить поширеним є застосування грязі поєднано з постійним струмом або індуктотермією. У цьому разі повністю виключається теплова дія грязі, і лікувальний ефект досягається введенням в організм пацієнта за допомогою постійного струму іонів частинок речовин, що містяться в грязях.

Покази. Захворювання опорно-рухового апарату (не туберкульозного характеру), наслідки травм спинного мозку, хронічні запальні процеси органів черевної порожнини, статевих ор­ганів, неврит.

Протипокази. Гострі запальні процеси, злоякісні новоутворення, туберкульоз, захворювання серцево-судинної системи, нефрит, вагітність.