- •Розділ і. Взаємовідносини режисера з актором
- •1.1 Правильне почування актора на сцені
- •1.2 Мова режисерських завдань — дії
- •Розділ іі. Періоди роботи режисера над п'єсою
- •2.1 Застільний період роботи над п'єсою
- •2.2 Робота режисера над мізансценою
- •2.3 Усунення творчих перешкод
- •Висновки
- •Використана література
Висновки
Ми розглянули найважливіші умови творчого стану актора, відсутність яких є непереборною перешкодою для творчості. Зосереджена увага актора, мускульна свобода, сценічне виправдання, знання життя і діяльність фантазії, виконання дієвого завдання і витікаюча звідси взаємодія (сценічне спілкування) між партнерами, відчуття художньої правди — все це суть необхідні умови творчого стану актора. Відсутність хоч би однієї з цих умов неминуче спричиняє за собою зникнення і інших. Всі ці елементи творчого стану найтіснішим чином зв'язані один з одним. Насправді: без зосередженої уваги немає мускульної свободи, немає сценічного завдання, немає відчуття правди; допущена хоч би в одному місці неправда руйнує увагу і органічне виконання сценічного завдання в подальших сценах і так далі Кігтик зав'язнув — всій пташці пропасти; варто схибити проти одного якого-небудь закону внутрішньої техніки, як негайно ж актор випадає з необхідного підпорядкування і всім іншим.
Проте далеко не байдуже, за яку умову слід вхопитися у кожному конкретному випадку для того, щоб відновити втрачений творчий стан в цілому. Відновлювати потрібно в першу чергу саме та умова, втрата якої спричинила руйнування і всіх інших. Інколи потрібно нагадати акторові про об'єкт уваги, інколи слід вказати йому на виниклу мускульну напругу, в інших випадках потрібно підказати акторові необхідне сценічне виправдання — зайнятися збагаченням актора новою творчою їжею, інколи слід застерегти актора від прагнення зіграти відчуття і підказати йому необхідну дію, інколи слід зайнятися знищенням випадково виниклої неправди. Режисер повинен постаратися у кожному окремому випадку поставити вірний діагноз, знайти головну, основну причину творчого затиску, аби потім її усунути.
Звідси ясно, яким знанням акторського матеріалу, яким гострим оком, якою чуйністю і прозорливістю повинен володіти режисер. Проте всі ці якості легко розвиваються, якщо режисер цінує і любить актора, якщо він не терпить на сцені нічого механічного, якщо він не задовольняється до тих пір, поки акторського виконання не стане органічним, внутрішньо наповненим і художньо правдивим.
Використана література
Поляков М.Я. Про театр: Поетика, семіотика, теорія драми. – М: Міжнародне агенство «А.Д.&Т.», 2001.
Мейєрхольд В. Статті. Листи. Промови. Бесіди. У 2-х частинах. – М.. 1968.
Немирович-Данченко В.І. Про творчість актора. – М., 1984.
Паві П. Словник театру. – М., 1991.
Сахновський-Панкеєв В. Драма. Конфлікт – композиція – сценічне життя. – Л., 1969.
Станіславський К.С. Зібрання творів в 8 т. Т 1-3. – М., 1954-1957.
Товстоногов Г.А. Дзеркало сцени. У 2-х томах. – Л., 1984.
Волькенштейн В. Драматургія. Метод дослідження драматичних творів. – М., 1929.
Грачов Г.Д. Змістовність художніх форм. Епос. Лірика. Театр. – М., 1968.
Єршов П.М. Мистецтво тлумачення. У 2-х томах. – Дубна, 1997.
Размещено на Allbest.ru
