Складність розв’язання проблеми зростання кількості техногенних аварій і катастроф:

• важкоприступність джерел аварії: відмов технічних систем, природних явищ і дій людину;

• широка різноманітність конструктивно-технологічних і експлуатаційних факторів, що сприяють аварії, що й мають, як правило, випадкову природу;

• складність багатомасштабного й багатостадійного процесу руйнування.

Проблема безпеки технічних систем, у широкому змісті, вирішується в певній послідовності етапів, що охоплюють стадії проектування, виробництва і їх експлуатації.

На першій стадії звичайно проводиться розрахунково-експериментальна експертиза проектних розв'язків з урахуванням результатів моделювання аварійних ситуацій.

На стадії виробництва й експлуатації розробляються технічні заходи, що забезпечують оперативну діагностику стану технічних систем.

Проектна експертиза полягає в перевірці обґрунтованості конструкторсько-технологічних розв'язків за критеріями міцності, ресурсу, надійності, живучості й прийнятного ризику. Причинно-наслідковий комплекс аварій і катастроф обумовлений більшим числом факторів випадкової природи. Тому вони розглядаються як імовірнісні події. Нетривіальність операції оцінки ймовірності рідких подій поряд зі складністю структури систем, різноманіттям причин аварій і їх наслідків роблять завдання оцінки ймовірності аварій і катастроф унікальної, характерної для даної технічної системи. Такі підходи вимагають великої статистичної інформації й розуміння структури причинно-наслідкових зв'язків, що формують аварію або катастрофу. Як наслідок, жоден із зазначених методів не дає вичерпних оцінок імовірності аварій і катастроф.

Слід визнати, що розрахунково-теоретичні експертизи мають важливе практичне значення для забезпечення надійності й удосконалювання конструктивно-технологічних розв'язків тільки на стадії варіантного проектування й не можуть гарантувати безпека технічних систем при їхній експлуатації. Головним стратегічним напрямком у забезпеченні безпеки технічних систем повинне бути розвиток технічної діагностики з орієнтацією на стаціонарні системи контролю, досить прості й надійні в роботі.

Обертають на себе увага аналогії між людиною й конструкцією, що зустрічаються в літературі. Конструкції як люди "народжуються, живуть, хворіють і гинуть". У медицині, при розв'язку завдань попередження хвороби людину, аналогічних завданням забезпечення надійності конструкцій, не орієнтуються на розрахунково-теоретичні експертизи, а використовують дані діагностики, точність і надійність якої забезпечують успіх у лікуванні хворого. Подібні принципи необхідно використовувати при розв'язку проблеми безпеки технічних систем. Тим більше, що останнім часом на різних наукових форумах засідають в одній аудиторії фахівці медичної й технічної діагностики.

Усе сказане приводить до висновку, що для оцінки реального залишкового ресурсу технічних систем необхідні методи, за допомогою яких можна одержати остаточний розв'язок, минаючи стадії використання даних багатоступінчастих, іноді досить слабко пов'язаних з реальними об'єктами, досліджень і розрахунків.

Завдання на самопідготовку:

• матеріал за конспектом лекцій;

• вибрати техногенну аварію та розглянути ТС, яка її потерпіла, за розглянутими в лекції ознаками.

Доцент кафедри ОПтаТЕБ к.т.н., с.н.с. В.М. Стрілець

ТК Лек 3 12