2. Оцінка фінансового стану забезпечення соціальної сфери

1. Аналіз видатків державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення населення

Фінансове забезпечення галузей соціальної сфери здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ, організацій та соціальних фондів. В Україні фінансування соціальної сфери здійснюється переважно за рахунок державних коштів, а отже за рахунок державного та місцевих бюджетів. Видатки на соціальний захист населення займають 50% усіх видатків бюджету. Проте через обмеженість бюджетних ресурсів і їх неефективність залишаються нерозв’язаними ряд проблем щодо фінансування освіти, духовного й фізичного розвитку, охорони здоров’я, соціального захисту населення.

Соціальний захист - це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення; комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).[19]

Cоціальне забезпечення є невід'ємним компонентом системи соціального захисту, комплекс заходів, спрямованих на підтримку та підвищення грошових доходів населення [14].

Видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення охоплюють: державні спеціальні пенсійні програми; державні програми соціальної допомоги, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських; державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; державну підтримку молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян.

Сьогодні в Україні соціальна політика держави та її діяльність в соціальній сфері мають дуже важливе значення для життя суспільства. Причинами цього є різке падіння доходів більшої частини населення при переході до ринкової економіки, а також орієнтація громадян на отримання соціальних послуг саме від держави. Особливо гострим стає питання забезпечення соціальних стандартів життя населення в умовах загострення світової економічної кризи.

Доходи громадян істотно зменшуються під час кризи, особливо це стосується малозабезпечених верств населення, так як вони не можуть самостійно задовольнити свої першочергові потреби. Унаслідок цього на перше місце виходить потреба в збільшенні фінансування соціальних видатків, посилюється соціальна функція держави, тобто функція забезпечення потреб громадян у суспільних благах і фінансової підтримки найбільш уразливих верств населення [14].

Наслідками кризи, що розпочалася наприкінці 2010 року, для нашої держави стали: скорочення чисельності робочих місць, обсягів виробництва, затримка виплати заробітної плати і, взагалі, посилення напруги у суспільстві. Ці проблеми, як наслідок, призвели до зменшення дохідної частини бюджету та, у свою чергу, до обмеження фінансування державою соціальних програм та виконання нею соціальних зобов’язань [14].

Бюджет є важливим інструментом перерозподілу валового внутрішнього продукту для забезпечення соціальної справедливості. Підвищенню його ролі в соціальних процесах свідчить формування нового бюджетного механізму фінансування соціальної сфери, що спричинило збільшення бюджетного фінансування соціальних видатків (табл. 2.1) [4].

Таблиця 2.1

Аналіз структури соціальних видатків державного бюджету за 2010-2014 рр.

Рік	Всього видків б-ту, млрд. грн.	Освіта		Охорона здоров’я		Духовний і фізичний розвиток			Всього на соціальну сферу			Соціальний захист і соціальне забезпечення			Всього на соціальний захист та соціальну сферу
	млн. грн.	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.		%	млн. грн.		%	млн грн.		%
2010	312,0	61,0	19,6	33,6	10,8	7,9	2,5	102,5		32,9	74,1		23,8	176,6		56,6
2011	307,4	66,8	21,7	36,6	11,9	8,3	2,7	111,7		36,3	78,8		25,6	190,5		62,0
2012	377,8	79,8	21,1	44,7	11,8	11,5	3	136,0		36,0	104,5		27,7	240,5		63,7
2013	416,8	86,2	20,68	48,9	11,7	10,1	2,6	145,9		35,0	105,4		25,3	251,3		60,3
2014	492,4	101,5	20,61	58,4	11,9	13,6	2,8	173,5		35,3	109,9		22,3	283,4		57,6

Аналізуючи наведену таблицю, можна сказати, що частка видатків на соціальну сферу та соціальний захист населення у структурі усіх видатків зведеного бюджету України збільшилася з 176,6 млн грн. у 2010 році до 283,4 млн грн. у 2014 році. Варто зазначити, що в абсолютному значенні спостерігається стійке зростання частки цих видатків в аналізований період, проте, аналізуючи відсоткову зміну видатків на соціальну сферу та соціальне забезпечення, можемо сказати, що тут немає стійкої тенденції до збільшення, а навпаки, спостерігається зменшення їх частки в зведеному бюджеті України. Необхідно зазначити, що протягом останніх років збільшення соціальних видатків було спричинено постійними передвиборчими кампаніями, які наввипередки декларували підвищення рівня життя населення, зокрема мова йшла про підняття розмірів заробітніх плат та пенсій [4].

Таблиця 2.2

Державні соціальні видатки в Україні у 2010-2014 рр.

Категорія видатків	2010	2011	2012	2013	2014
Охорона здоров’я, млрд. грн.	33,6	36,6	44,7	49,0	58,5
Соціальний захист та соціальне забезпечення, млрд. грн.	74,1	78,8	104,5	105,4	125,3
Соціальні видатки зведеного бюджету, млрд. грн.	107,7	115,4	149,2	154,4	183,8
% ВВП	11,4	12,6	13,6	11,9	13,0
Пенсійний фонд України, млрд. грн.	150,3	186,3	191,4	211,0	233,7
Фонд загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття, млрд. грн.	4,7	5,9	6,8	8,1	6,9
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, млрд. грн	3,7	3,5	4,0	4,6	5,7
Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності, млрд. грн.	7,2	7,5	8,2	7,6	9,3
Видатки фондів державного соціального страхування, млрд. грн.	165,9	203,2	210,4	231,3	255,6
Державні соціальні витрати, усього, млрд. грн.	273,6	318,6	359,6	385,7	439,4
% ВВП	28,8	34,9	32,8	29,6	31,2

Таблиця 2.3

Інформації щодо відсотків виконання державного бюджету за видатками у 2010-2014 рр. (%)

Показники	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014
Всього	96,7	96,6	98,7	97,1	95,2
3 них:
Загальнодержавні функції	93,9	84,9	97,8	98,0	96,6
Оборона	99,2	98,7	97,2	98,6	89,8
Громадський порядок, безпека та судова влада	97,1	98,2	98,8	99,0	97,8
Економічна діяльність	92,9	96,7	93,7	87,5	85,4
Охорона навколишнього природного середовища	94,7	93,4	96,6	83,5	85,1
Житлово-комунальне господарство	75,7	67,9	95,6	25,1	47,8
Охорона здоров’я	94,0	95,5	97,9	94,1	91,0
Духовний і фізичний розвиток	9і ;э	94,9	94,5	93,4	85,7
Освіта	98,3	99,4	99,5	98,9	98,7
Соціальний захист та соціальне забезпечення	98,6	99,2	99,7	99,2	97,4
Кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів	97,6	98,6	98,8	99,0	97,4

Найбільшою видатковою статтею Державного бюджету України є стаття «видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення», яка за обсягом випереджає охорону здоров’я, освіту та видатки на економічну діяльність. Якщо аналізувати динаміку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення державного бюджету в абсолютному виразі, то спостерігається їх зростання. Таке зростання пояснюється, в основному, збільшенням видатків на оплату праці, на надання пільг та допомог, через підвищення розмірів мінімальних соціальних стандартів, і покриття дефіциту Пенсійного фонду, що пов’язано з підвищенням розмірів прожиткового мінімуму [4].

На підставі аналізу частки соціальних видатків в зведеному бюджеті України, яка складає в середньому 60%, можна говорити про значний рівень соціалізації бюджету. Також про значні обсяги видатків зведеного бюджету в соціальну сферу свідчить аналіз коштів, що передаються до бюджетів інших рівнів, оскільки значну частину серед них займають саме видатки соціальної спрямованості, так як більшість державних соціальних видатків реалізуються на місцевому рівні через трансфертну політику. Зокрема, за період дослідження частка коштів, що передаються до бюджетів інших рівнів в середньому становила 25,9% та в 2014 році зросла на 60,979 млрд. грн. порівняно з 2010 роком та становили 124,5 млрд. грн. [4].

Частка державних соціальних видатків у ВВП зросла у 2014 році на 2,4% порівняно з 2010 роком, а саме з 28,8% до 31,2% (табл.2.2).

Зауважимо також, що соціальні видатки, а особливо видатки на соціальне забезпечення та соціальний захист населення порівняно з іншими напрямками державних видатків фінансуються практично у повному обсязі від запланованого (табл. 2.3).

Політика соціальних виплат та гарантій повинна ґрунтуватися на об’єктивній економічній ситуації. Сучасний стан розвитку системи соціального захисту характеризується: невідповідністю ресурсних можливостей держави потребам населення в соціальному захисті; невисокою якістю послуг та ефективністю заходів соціального захисту; задоволенням соціальних потреб вразливих верств населення неналежним чином. Тому соціальні виплати мають здійснюватися враховуючи суспільну доцільність, економічну обґрунтованість, ефективність системи соціального захисту у поєднанні з соціальною справедливістю.

Загалом, система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні характеризується наступними ознаками, які значною мірою визначають напрями та ефективність державних соціальних видатків [14]:

• Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах.

• Згідно з чинним законодавством, в Україні існує близько 120 категорій пільговиків, з яких лише 45 визначаються за соціальною ознакою, а 57 - за професійною.

• В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних соціальних виплат, з яких лише 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 - за професійною.

• Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії мають право на більш як 120 видів пільг та понад 60 видів соціальних виплат.

• «Соціальний захист та соціальне забезпечення» є найбільшою видатковою статтею бюджету - навіть більшою, ніж видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність [9].

Отже, соціальне забезпечення в нашій державі має відповідати вимогам Європейського кодексу соціального забезпечення, що містить мінімальні стандарти захисту, які держави мають надавати у зв’язку з дев’ятьма традиційними соціальними ризиками: хворобою, безробіттям, старістю, трудовим каліцтвом, професійною хворобою, материнством, інвалідністю, втратою годувальника, утриманням дітей.

Сьогодні основним джерелом фінансового забезпечення соціальної сфери є бюджетні кошти, але вони не можуть в повному обсязі забезпечити соціальні потреби суспільства, тому виникає необхідність залучення додаткових інвестиційних ресурсів. На даному етапі розвитку держави постала потреба виводити соціальну сферу на новий, більш якісний рівень функціонування.