Тема 1.2 Обставини,які викликають злочин.

Учбові питання:

1. Поняття та види обставин, що викликають злочинність діяння.

2. Неосудність

3. Необхідна оборона.

4. Уявна оборона

5. Затримання особи,що вчинила злочин

6. Крайня необхідність

7. Фізичний або психічний примус

8. Виконання наказу або розпорядження

9. Діяння пов`язане з ризиком

10. Виконання спеціального завдання попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

ЛІТЕРАТУРА:

Учбовий посібник по використанню зброї

Кримінальний Кодекс України – 2001 р.

Закон України про міліцію.

Ст. 036 ККУ. Необхідна оборона - необхідною обороною визначаються дії, учинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає ,шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення,якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 18 та 124 ККУ.

Ст. 37 ККУ. Умовна оборона уявною обороною визначаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди, за таких обставин, коли реального суспільно-небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Уявна оборона виключає кримінальну відповідальності за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що складалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту,що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці що склалася, особа не усвідомлювала, але не могла усвідомлювати відсутність реального суспільне небезпечного посягання,вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Ст. 39 ККУ. Крайня необхідність

Не є злочином заподіяння шкоди правозахисним інтересом у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки,що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Перевищенням меж крайньої необхідності є минуле заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності , якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаною небезпекою,що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.