Практична робота № 6
Тема : Природно-заповідний фонд України
Приро́дно-запові́дний фо́нд України — ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загальногоекологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Основними функціями природоохоронних територій є: підтримка чи розширення зони природного існування певних видів; підтримка чи покращення поширення, міграції та/або генетичного обміну певних видів; відновлення якості ареалів існування; захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення, уразливих, ключових чи комплексних видів; підтримка чи покращення гідрологічних функцій; підтримка чи покращення екологічної якості; контроль ерозії; захист цінних ландшафтних форм; підтримкабіоценозу на територіях, забруднених радіацією; та забезпечення взаємозв'язку з сусідніми транскордонними територіями.
Державне управління природно-заповідним фондом України здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.
До природно-заповідного фонду України належать:
природні території та об'єкти — біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
3а роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. Станом на квітень 2015 року до його складу входять понад 8 тисяч об'єктів загальною площею 3,3 мільйонів га, або 6,05% національної території. Це, зокрема, 19 природних та 4 біосферних заповідника, 40 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Попри це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 %.
Маркетинг природно-заповідних територій це діяльність, яка направлена на розробку, створення, підтримку або зміну позиції цільової аудиторії по відношенню до конкретного об'єкта природно-заповідного фонду (ПЗФ). Особливістю даного виду маркетингу є те, що має місце просування заповідної території, як ідеї збереження навколишнього середовища. З другої сторони ПЗФ це доволі різноманітні території, як по площі так і по складу та й режимами доступу до них.
Новий напрям маркетингової діяльності обумовлений специфікою природно заповідної справи. З одної сторони це поєднання ресурсного та територіального аспектів (природно-заповідний об'єкт це територія, на якій розміщені унікальні природні об'єкти). З іншої — екологічна спрямованість та соціальна орієнтованість у формуванні маркетингових стратегій розвитку заповідного об'єкта надає підстави відносити новий напрям — маркетинг заповідних територій до некомерційного (соціального) маркетингу. Основними компонентами маркетингу заповідних територій повинні стати:
розробка для території привабливого позиціювання та позитивного іміджу;
пропаганда території;
створення стимулів для існуючих та потенційних відвідувачів заповідної території;
постачання супутніх послуг заповідної території в ефективній та доступній формі.
Використовуючи їх територія матиме всі шанси виконати свою основну місію — зберегти надбання природи для нащадків. Успішно проведений маркетинг заповідних територій дає імпульс для розвитку регіону, де знаходиться даний заповідний об'єкт. В Україні є багато прикладів, коли заповідна територія є візитною карткою регіону, однак, на жаль, є багато інших — коли унікальні об'єкти, які можуть стати окрасою держави практично невідомі нікому і знаходяться у занедбаному стані. В даному випадку важливу роль відіграє правильно сформована іміджеві політика заповідної території.
Природні заповідники:
Ґорґани
Дніпровсько-Орільський
Древлянський
Єланецький степ
Казантипський
Канівський
Карадазький
Кримський
Луганський
Медобори
Мис Мартьян
Михайлівська цілина
Опукський
Поліський
Розточчя
Рівненський
Український степовий
Черемський
Ялтинський гірсько-лісовий
Національні природні парки:
Азово-Сиваський
Білобережжя Святослава
Білоозерський
Бузький Гард
Великий Луг
Верхнє Побужжя
Верховинський
Вижницький
Галицький
Гетьманський
Голосіївський
Гомільшанські ліси
Гуцульщина
Дворічанський
Дермансько-Острозький
Деснянсько-Старогутський
Дністровський каньйон
Джарилгацький
Залісся
Зачарований край
Ічнянський
Кармелюкове Поділля
Карпатський
Кременецькі гори
Мале Полісся
Мезинський
Меотида
Нижньодністровський
Нижньосульський
Олешківські піски
Пирятинський
Північне Поділля
Подільські Товтри · Приазовський
Прип'ять-Стохід
Святі Гори
Синевир
Синьогора
Сіверсько-Донецький
Сколівські Бескиди
Слобожанський
Тузловські лимани
Ужанський
Хотинський
Чарівна гавань
Черемоський
Шацький
Яворівський