Класифікація страхування кредитів

Класифікаційні ознаки	Види страхування кредитів	Коротка характеристика
Об’єкти страхування	Страхування комерційних (торговельних) кредитів	Страхування ризику неотримання компанією-постачальником грошей за відвантажену на умовах відстрочення платежу продукцію компанії-покупця
	Страхування банківських кредитів	Страхування непогашення кредиту
	Страхування експортного кредитування	Страхування комерційних кредитів експортера-страхувальника імпортерам-контрагентам та (або) аван­сові
		Продовження таблиці 1.2
		платежі імпортера. Можливі два варіанти страхування експортера: страхування на випадок неплатоспроможності (банкрутства) іноземного по­купця і страхування ризику затримки платежу до настання фак­тичної неплатоспроможності.
Характер страхових ризиків	Страхування від економічних ризиків	Страхування від ризиків банкрутства при­ватного покупця, відмови від платежу або прийняття товару, не­сплати боргу в обумовлений строк та ін.
	Страхування від політичних ризиків	Страхування від ризиків воєнних дій, громадських заворушень і революції, націо­налізація, конфіскація, введення ембарго, заборона на переказ платежів за кордон, скасування імпортних ліцензій, неплатежі державних покупців і т. ін.
Характер застрахованих кредитів	Страхування кредитів, наданих резидентам страхувальника
	Страхування кредитів, наданих нерезидентам

1.3. Системи страхування майна

Страхування майна може здійснюватися за такими 4-ма система, як страхування за: дійсною вартістю, системою пропорційної відповідальності, першим ризиком та граничною відповідальністю.

Страхування за дійсною вартістю полягає у визначенні фак­тичної вартості майна на день укладання договору страхування. У цьому випадку страхове відшкодування дорівнює величині збитку.

Страхування за системою пропорційної відповідальності — це часткове, неповне страхування об’єкта, виплата страхового від­шкодування за яким розраховується згідно з наступною формулою:

(1.1)

де — фактична сума збитку;

— страхова сума за договором;

— сума майна за страховою оцінкою.

За системою страхування за першим ризиком збиток у межах страхової суми (перший ризик) ком­пенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ри­зик) не відшкодовується [13, c. 121].

Суть системи страхування граничної відповідальності полягає у визначенні мінімального та макси­мального рівнів збитків (меж відшкодування), що підлягають компенсації з боку страховика.

В межах обраної тієї чи іншої системи страхування майна під час визначення обсягу відповідальності страховик може застосовувати франшизу, яка звільняє його від відшкодування страхувальнику збитків, що не перевищують зазначеної величини шляхом перекладання відшкодування дрібних збитків на страхувальника. Крім того, існує можливість вибору одного з двох видів франшиз, адже остання буває як умовною (інтегральною), так і безумовною (ексцедентною). Безумовна франшиза передбачає, що страховик не виплачує відшкодування за збитком, який не перевищив розміру обумовленої франшизи, але повністю відшкодовує збиток, що перевищив даний розмір. А безумовна франшиза є тією частиною збитку, що в будь-якому випадку не підлягає від­шкодуванню страховиком і вираховується із загальної суми відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику. Наявність франшизи позначається у страховому полісі спеці­альним застереженням: «вільно від х відсотків», а виражається франшиза або у від­сотках від страхової суми чи збитку (пропорційна частка), або у грошовому вираженні (абсолютна величина).

Крім того, на практиці існують інструменти і для коригування страхових сум за полісами страхування в умовах девальвації чи ревальвації національної валюти.

Наразі для нас найактуальніші інфляційні очікування. Якщо національна валюта слабшає, а вартість товарів, обладнання, робіт, будматеріалів на внутрішньому ринку зростає, то цілком реальна ситуація, коли на момент збитку виплата в гривнях виявиться недостатньою як для компенсації збитку страхувальника, так і для відновлення його втраченого майна, тобто виникне ситуація недострахування, у разі якої при виплаті страхова компанія застосовує так звану пропорцію: страхове відшкодування виплачується у такій же пропорції до розміру збитку, як страхова сума співвідноситься з ринковою вартістю майна. Наприклад, якщо вартість імпортного обладнання та устаткування, становить 100 тис. дол. США, то в страховому полісі, оформленому до початку падіння національної валюти, була вказана сума в розмірі 800 тис. грн. Припустимо, що половина обладнання знищена в результаті страхового випадку. А у новій реальності у разі знищення половини майна, яким є обладнання і устаткування, навіть отримавши 400 тис. грн. страхового відшкодування страхувальник буде вже не в змозі придбати таке ж нове обладнання замість втраченого. Більше того, оскільки 800 тис. грн. уже не є еквівалентом 100 тис. дол., а складають тільки близько 40 тис. дол., то в наявності маємо факт недострахування на 60%. Це означає, що відповідно до законодавства України страхова компанія зобов'язана виплатити відшкодування в такій же пропорції, тобто на 60% менше.