33. Наведіть приклади різних видів підкріплення нормативного поведінки дитини і дорослого.

Б. Скіннер вважає, що поведінка людини повністю визначається впливом зовнішнього середовища.

Ймовірність того, що певний акт поведінки повториться знову, вважає Б. Скіннер, залежить від підкріплення, яке підсилює поведінку та може бути як позитивним (дитина готується до уроків, щоб отримати похвалу дорослих), так і негативним (дитина готується до уроків, щоб уникнути покарання). Підкріплення може бути також первинним (їжа, вода, температура) і умовним (це стимул, який спочатку був нейтральним, а потім, поєднуючись з первинним, отримав функцію підкріплення, наприклад, гроші, схвалення, знаки любові, уваги і т.п.). Негативне підкріплення і покарання не тотожні: якщо перше підсилює поведінку, то друге – стримує, і може здійснюватись при позбавленні позитивного підкріплення чи застосуванні негативного. У концепції Скіннера розвиток дитини - це навчання його нормативному поведінки відповідно до напрямів підкріплення. На ранніх етапах агентам та соціалізації і і джерелам і підкреп лення виступають батьки, пізніше число джерел підкріплення розширюється - це і сусіди, і школа, і думка однолітків.

Скіннер дотримувався думки, що поведінка людини протягом життя змінюється і періодично виникають кризи. Кризові явища викликаються такими змінами середовища, до яких індивід не має адекватного набору поведінкових реакцій. У біхевіоризмі не варто проблема вікової періодизації розвитку, оскільки вважається, що середовище формує поведінку дитини постійно, безперервно і поступово. Періодизація розвитку залежить від середовища. Не існує єдиних для всіх дітей закономірностей розвитку в даний віковий період: і середовище, такі і закономірності розвитку даної дитини. Мова може йти тільки про створення функціональної періодизації, яка дозволила б намітити етапи навчання, формування певної навички (етапи розвитку гри, навчання письма або грі в теніс).

33. Як вирішується проблема вікової періодизації розвитку в поведінкової психології?

У вітчизняній психології в дослідженнях проблем дитинства розвиваються два великих напрями. Перше - вивчення окремих сторін дитячого життя, фактів, друге - питання загальних підходів до дослідження дитинства в цілому.

Періодизація - поділ онтогенезу на окремі періоди відповідно до загального для всього онтогенезу законом - є проблемним полем психології дитинства. Л.С. Виготський в роботі "Проблема віку" (1932-1934гг.) Аналізує онтогенез як регулярний процесзміни стабільних і критичних віків. Поняття "вік" вчений визначає через подання про соціальну ситуацію розвитку - специфічне, неповторне відношення між дитиною і навколишньою його дійсністю, насамперед соціальної. Соціальна ситуація розвитку, по Л.С. Виготському, призводить до формування вікових новоутворень. Співвідношення цих двох категорій - соціальної ситуації розвитку та новоутворення - задає діалектичний характер розвитку в онтогенезі. Подання про соціальну ситуацію розвитку змістовно розкривається в теорії діяльності, представленої іменами О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, В.В. Давидова, Д. Б.Ельконіна.

У роботах О.М. Леонтьєва стадія розвитку особистості визначена наступними моментами: місцем дитини в системі суспільних відносин і ведучим типом діяльності.

У культурно-історичної теорії (Л. С. Виготський) вік визначається ставленням соціальної ситуації розвитку тановоутворення (структурою особистості, свідомості), а в теорії діяльності - ставленням місця дитини в системі суспільних відносин і провідною діяльністю.

У 1971р. у статті "До проблеми періодизації психічного розвитку в дитячому віці" Д.Б. Ельконін узагальнює уявлення про рушійні сили дитячого розвитку, спираючись на теорію діяльності. Умовою розвитку є система "дитина-суспільство", в якій Д.Б.Ельконін виділяє дві підсистеми: "дитина - суспільний дорослий" та "дитина - суспільний предмет". Вік вперше представлений послідовно в логіці діяльнісного підходу. Вивчаючи проблеми вікової періодизації розвитку, сучасна вітчизняна психологіяспирається на кілька основних принципів:

- Принцип історизму, що дозволяє послідовно аналізувати проблеми дитячого розвитку, що виникали в різні історичні періоди часу.

- Біогенетичний принцип, що дозволяє системно вивчити найважливіші проблеми дитячого розвитку з урахуванням взаємозв'язків рушійних сил і чинників психічного розвитку в кожному віковому періоді.

- Принцип аналізу розвитку основних аспектів людського життя - емоційно-вольової сфери, інтелекту та поведінки.