47. Методика використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі вищої школи.

Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у роботу ЗНЗ регіону регулюється наступними документами:

• Законом України "Про освіту",

• Законом України "Про загальну середню освіту",

• Законом України "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки",

• Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку в Україні",

• Концепцію профільного навчання в старшій школі, тощо.

Актуальною нині стала фраза "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Сучасний стан застосування інформаційних технологій у всіх галузях потребує розширення їх впровадження в освітній діяльності. Кількість показників, що визначають рівень досягнень у цій галузі, достатньо велика і включає в себе такі:

• Забезпеченість науки і освіти технічними засобами (кількість комп’ютерів на одного учня, процент навчальних закладів і бібліотек, що мають доступ до мережі Інтернет тощо);

• Показники використання ІКТ (процент учнів та відвідувачів бібліотек, які використають Інтернет в процесі навчання тощо);

• Інтенсивність використання ІКТ * (середня кількість годин, які проводить учінь за комп’ютером у мережі Інтернет на тиждень або місяць);

• Показники якості лінії доступу до спеціалізованих освітніх мереж.

Особливостями цієї системи показників є акцентування уваги на якості доступу до освітніх мереж. Одним з головних є швидкість надання послуг, які доступні між та у межах національних дослідницьких та освітніх мережах.

Крім того, важливим індикатором розповсюдження ІКТ в освіті є частка викладачів, які не пов’язані с інформатикою.

Як показує практика, застосування комп’ютера на уроках у початковій школі має декілька режимів:

• демонстраційний (демонстрація певної навчальної інформації);

• індивідуальний (організація індивідуальної роботи учнів);

• комбінований (застосування на одному уроці і демонстрації, і індивідуальної роботи).

Для роботи в демонстраційному режимі вчителю достатньо мати на уроці один комп’ютер і мультимедійний проектор, за допомогою якого потрібна інформація виводиться на екран, як правило, у вигляді слайдів.

Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп'ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв'язання таких п’яти типів дидактичних завдань.

1. Комп'ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв'язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об'єкта засвоєння в комп'ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

2. Комп'ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань без машинного навчання. При цьому сам навчальний зміст може не закладатися в комп'ютер, а формуватися в діалогових навчальних системах.

3. Використовуючи комп'ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв'язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделюючі програми.

4. Комп'ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття.

5. Вищою формою застосування комп’ютерів є їх використання у науково-дослідницькій діяльності школярів через висунення гіпотез, їх перевірку і різноманітні узагальнення.

Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках обумовлена наступними факторами:

• різноманітність форм представлення інформації;

• висока ступінь наочності;

• можливість моделювання за допомогою комп’ютера різноманітних об’єктів і процесів;

• звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння основного змісту;

• можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької роботи;

• можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня підготовки, пізнавальних інтересів та ін., використовуючи сучасні інформаційні технології;

• можливість організувати комп’ютерний оперативний контроль і допомогу з боку вчителя;

• можливості комп’ютера дозволяють учню активно приймати участь у процесі пізнання.

При розв’язуванні задач за допомогою комп’ютера у залежності від дидактичних цілей і рівня підготовки класу учні можуть:

• використовувати готову програму для розв’язування задачі;

• самостійно складати алгоритм розв’язування задачі;

• самостійно складати програму для розв’язування задачі.

Впровадження інформаційних технологій в освітній процес здійснюється перш за все через комп’ютерно-орієнтований урок, а потім через навчальну комп’ютерну програму.

Використання комп’ютерів розширює можливості учителя під час підбору матеріалу до уроку і форм навчальної роботи, робить уроки яскравими та цікавими, інформаційно та емоційно насиченими. При роботі з навчальними програмами, можна побачити переваги цих програм, а саме:

• діалог з програмою має характер навчальної гри, що у більшої частини учнів підвищує мотивацію до навчальної діяльності;

• збільшення кількості тренувальних завдань за одиницю часу;

• скорочення часу для відпрацювання необхідних технічних навичок в учнів;

• полегшення визначення рівневої диференціації навчання;

• учень стає суб’єктом навчання, бо програма потребує від нього активного керування;

• виникає можливість моделювання процесів;

• з’являється можливість забезпечити урок матеріалами з віддалених джерел, користуючись засобами телекомунікацій.

Можна виділити деякі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання:

• Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості.

• Розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій.

• Розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної діяльності.

• Формування інформаційної культури учня.

Основні напрямки використання Інтернет-технологій:

• дистанційна освіта;

• інтерактивне спілкування;

• використання мережевих методичних ресурсів;

• співробітництво.

Всі напрямки використання Інтернет-технологій мають і переваги і недоліки. Дистанційна освіта має таке застосування при викладанні математики:

• Робота з обдарованими дітьми.

• Випереджуюче навчання.

• Підготовка до ЗНО.

• Тестування.

Застосування при викладанні математики інтерактивного спілкування:

• Робота з обдарованими дітьми.

• Робота з дітьми, які обмежені в пересуванні.

• Організація колективних заходів по схемі один до багатьох (майстер-класів, відкритих уроків); багато до багатьох.

48 Організація навчальної діяльності студентів з використанням методів проблемного навчання.

. Проблемне навчання - це не просто один із засобів активізації розумової діяльності студентів, а інтеграція різних прийомів, методів, принципів навчання, спрямованих на розвиток умінь мислити, вчитися, адекватно оцінювати себе й обставини. Воно потребує від викладача системних дій, які викликають розумову пошукову діяльність студентів. Проблемне навчання - це система методів, побудована з урахуванням логіки мисленнєвого процесу та закономірностей пошукової діяльності, тому воно забезпечує розвиток розумових здібностей студентів, активізує пізнавальний інтерес.

Основними категоріями проблемного навчання є проблема, проблемне завдання, проблемна ситуація.

Проблема (від гр. утруднення, завдання) - це об'єктивна суперечність; суперечлива ситуація, що постає у вигляді протилежних позицій у поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її розвивання; в широкому розумінні - складна теоретична або практична суперечність, що потребує вивчення, дослідження.

Проблемне запитання, завдання, що виникло чи поставлене перед суб'єктом, потребує відповіді, яка заздалегідь невідома і має бути знайдена шляхом творчого пошуку, для здійснення якого у студента є певні придатні вихідні засоби.

Проблемна ситуація розглядається в науці як пізнавальне ускладнення для суб'єкта, подолати яке можна тільки шляхом розумового пошуку

Первинна проблемна ситуація з'являється тоді, коли студент, наштовхуючись на суперечність, ще не усвідомлює її, хоча й відчуває при цьому здивування, нерозуміння, пізнавальний дискомфорт. Вторинна проблемна ситуація має місце там, де проблема усвідомлена та чітко сформульована, тобто суб'єкт бачить, у чому полягає суперечність, і готовий вирішувати проблему. У деяких випадках створення проблемних ситуацій можливе без запитань викладача. Запитання виникають у студентів під впливом побаченого експерименту, реальної події, художнього твору тощо.

Навчальне проблемне завдання має відповідати таким вимогам:

1) містити певні пізнавальні утруднення, пов'язані з об'єктивними суперечностями, властивими досліджуваному предмету, процесу;

2) зумовлюватися логікою пізнавального процесу;

3) передбачати можливість послідовного розподілу проблеми, формулювання часткових проблемних запитань, кожне з яких може бути сходинкою у вирішенні проблеми;

4) спрямовувати студентів на актуалізацію знань, необхідних для вирішення проблеми;

б) спонукати студентів до активного пізнавального пошуку, викликати позитивне емоційне ставлення до процесу пошуку істини, зацікавленість змістом, бути посильним для студентів.