§ 7. Юридична справа і її вирішення. Види процесуальних актів

Юридична справа — сукупність документів, зібраних разом і певним чином оформлених, котрі стосуються передбаченої норма­ми права визначеної життєвої обставини, прийнятої до процесуаль­ного провадження.

Юридична справа як документальне утворення формується від­повідно до рішень уповноважених органів з метою фіксації фактів у встановленому законом порядку, змісту і результатів процесуаль­ної діяльності цих органів. Матеріали справи включають також до­кументи правозастосовчих органів. Юридична справа існує реально; є індивідуалізованою (стосується визначеного казусу, конкретної особи); має початок і кінець; підлягає реєстрації (має обліково-ре­єстраційний номер). Сферу юридичних справ становлять цивільні спори, правопорушення, сімейні конфлікти, трудові конфлікти й ін. Життєва обставина, прямо передбачена законом, є елементарним об'єктом юридичної практики і має потребу в професійному докуме­нтальному забезпеченні з боку юриста-практика. Наприклад, кри­мінальним законом передбачено, що таке є злочин і які види пока­рання варто застосовувати до злочинця за вчинені правопорушення. Злочин вимагає застосування заходів кримінального покарання з боку держави, яка в особі уповноважених органів (дізнання, попе­реднє слідство, прокуратура, суд) вирішує юридичну (кримінальну) справу, котра є підсумковим документальним продуктом професій­ної діяльності цих органів.

Вирішення юридичної справи — творчий акт мислення, умін­ня аналізувати факти і робити офіційні узагальнення у вигляді доку­ментально оформленого результату — акта, що постановляється. Акт, що постановляється, — процесуальний акт (документ), що має юридичний характер.

Процесуальний акт — процесуальна дія чи рішення посадової особи або органа, уповноважених законом виконувати завдання судочинства, контролю і т. п., що мають процесуальну форму і фік­суються в процесуальних документах.

Процесуальний акт є збірним поняттям: ним може бути:

1) процесуальний акт (документ), що має юридичний характер - є індивідуальним розпоряд­женням, вираженим у відповід­ній формі, що встановлена нор­мами права (обвинувальний ви­сновок слідчого, вирок і рішення суду, протест прокурора й ін.), і має визначені реквізити (підпис, печатка і т. п.);

2) процесуальний акт (документ), що не має юридичного характеру - — використовується для доведення (обгрунтування) фактів, що не ма­ють юридичного значення. Напри­клад, протоколи, складені в ході слідства і дізнання (огляду місця по­дії, допиту, очної ставки, обшуку, виїмки документів); висновку екс­пертизи й ін.

Юридичний процесуальний документ має офіційний характер, ос­кільки виходить від посадових осіб офіційних органів, уповноважених на їхнє прийняття або видачу. Належним чином оформлений у вигляді акта-документа, він є знаковою стороною процесуальної форми. З ним пов'язані психологічні переживання обвинувачуваного.

У залежності від предмета правового регулювання можливо виділіти наступні види процесуальних актів: цивільно-процесуальні, адміністративно-процесуальні, кримінально-процесуальні й ін.