9. Показники якості макухи і шротів, %, не більше

Корм	Вологість, %	Сирий протеїн в абсолютно сухій речовині, %	Жир і екстрактивні речовини в абсолютно сухій речовині	Зола нерозчинна в 10%-й соляній кислоті і абсолютно сухій речовині	Металеві домішки розміром, мм
					до 2	2
Макуха:
Соняшникова низьколушпинна	8	50	7	1	0,01	0,001
звичайна	8	44	7	1,5	0,01	0,001
лляна	8	34	7	1,5	0,01	0,001
конопляна з решетованого насіння	6...8	35	8	2	0,01	0,001
з нерешетованого насіння	6...8	33	8	1,5	0,01	0,001
бавовникова першого сорту	6...8	38	7	2	0,01	не допускається
ріпакова	6...9	37	7,2	1,5	0,01	0,001
соєва	10	42,5	8	1,5	-	-
Шрот:
лляний	6...9	36	2,5	1,5	0,01	0,001
соняшниковий	7...9,5	45	1,5	1,5	0,01	0,001
бавовниковий: першого сорту	7...9	44	1,5	0,5	0,01	не допускається
другого	7...9	36	1,5	1,0	0,01	не допускається
соєвий	8,5...10	45	0,5...1,5	1,5	0,01	0,001

Тема 8: Корми тваринного походження

Мета заняття: Ознайомитися з вимогами стандартів до якості кормів тваринного походження.

Корми тваринного походження є найціннішими серед інших завдяки високому вмісту біологічно повноцінного білка, наявності багатьох вітамінів, мінеральних речовин. До них належать молоко і відходи від його переробки (збиране молоко, сколотини, сироватка), відходи м'ясо- і птахокомбінатів (м'ясне, м'ясо-кісткове, кров'яне і кісткове борошно, борошно із шквари, пір'яне і м'ясо-пір'яне), рибних промислів (рибне борошно, рибний фарш) та ін. У всіх цих кормах високий вміст повноцінного білка і мінеральних речовин, а в деяких велика кількість жиру.

Незбиране молоко - основний корм для новонароджених тварин, оскільки містить необхідні поживні речовини в доступній для засвоєння організмом формі.

Якість молока значною мірою залежить від гігієнічних умов, в яких його видоюють. Молодняку можна випоювати тільки свіжовидоєне й чисте молоко.

Визначають якість молока органолептично та за допомогою спеціальних досліджень. При органолептичній оцінці звертають увагу на консистенцію, колір, запах і смак молока, а під час спеціальних досліджень визначають його кислотність, густину, вміст у ньому жиру та сухого знежиреного залишку.

Консистенція молока може бути слизистою (тягучою), сирнистою, водянистою. Молоко різної консистенції, крім водянистої, перебуває в стадії істотних змін, тому використовувати його для годівлі тварин можна лише після кип'ятіння. При високій температурі гинуть мікроорганізми, молоко стає безпечним для тварин, проте водночас знижується його біологічна цінність (руйнуються вітаміни, знижується повноцінність білка тощо).

Колір молока, крім властивого йому білого, може бути червоним, рожевим, синім, голубим, жовтим. Відхилення в забарвленні молока свідчить про його недоброякісність.

Запах доброякісного молока приємний, але при зберіганні його разом з пахучими продуктами воно може набути специфічного запаху. Стороннього запаху набуває і молоко корів, які поїдають пахучі рослини, а також видоєне після пологів чи травм молочної залози.

Для годівлі тварин без спеціальної обробки використовують лише молоко приємного запаху або із специфічними запахами кормів (капустяний, полинний, часниковий, силосний та ін.). В інших випадках згодовують молоко лише після кип'ятіння, оскільки ці запахи можуть свідчити про розвиток мікроорганізмів у молоці або про те, що воно одержане від хворих корів.

Для молодняку тварин небезпечним вважається молоко, специфічний запах якого зумовлений розвитком токсичної мікрофлори або одержане від корів, хворих на мастит. Його можна давати молодняку лише після кип'ятіння.

Смак молока також залежить від ряду причин (якість кормів, захворювання вим'я тощо).

Молоко з підвищеною кислотністю (23 ⁰Т і вище), яка зумовлена розвитком різних мікроорганізмів, у тому числі й патогенних, також не слід згодовувати тваринам без спеціальної підготовки. Знезаражують його кип'ятінням. Збиране молоко (відвійки) одержують після сепарування молока.

Доброякісність збираного молока визначають за тими ж самими показниками і тими ж самими методами, що й незбираного.

Свіже збиране молоко краще згодовувати молодняку, виготовивши з нього кисляк, ацидофілін. Ці продукти є джерелами вітаміну В₂ (рибофлавіну).

Молоко, призначене для приготування ацидофіліну, пастеризують, охолоджують до 38 °С, розливають у місткості, вносять закваску (10 % маси молока) і витримують у теплому місці (37 °С) протягом 8...12 год., помішуючи через кожну годину. За цей період молоко сквашується, його ставлять у прохолодне місце, і через 4...5 год. після зсідання верхній шар (5...6 см) можна використати для заквашування наступної партії молока. Ацидофільне молоко дають молодняку з перших днів життя по 10 мл на 1 кг маси теляти 2...3 рази на добу перед напуванням молоком.

На молокозаводах збиране молоко висушують. Сухе збиране молоко – це порошок жовтувато-білого кольору, який містить 30...33 % білка. Доброякісність сухого збираного молока визначають за кольором, запахом, чистотою, вологістю та ступенем помелу.

Використовують сухе збиране молоко при вирощуванні телят, поросят і птиці. Згодовують його сухим у складі суміші концентрованих кормів (комбікормів) або розведеним у воді (на одну частину молока 10 частин води температурою близько 60 °С). Згодовують тваринам розбавлене збиране молоко температурою 37...38 °С.

Сколотини (маслянка) – відходи виробництва вершкового масла. Кислотність сколотин із свіжих вершків невисока (22...23 °Т), тому при поступовому привчанні телятам старшого віку їх можна давати замість збираного молока. Сколотини з високою кислотністю слід кип'ятити і згодовувати дорослим свиням.

Сухі сколотини виготовляють так же само, як і сухе збиране молоко. Це білий пухкий порошок з кислуватим запахом. Згодовують сухі сколотини тваринам у складі сумішей концентрованих кормів.

Молочна сироватка – побічний продукт виробництва сиру. Вона значно поступається за поживністю збираному молоку. Згодовують як свіжу, так і кислу сироватку переважно свиням на відгодівлі.

На деяких молокозаводах сироватку висушують. Сироватку у складі сумішей концентрованих кормів дають молодняку сільськогосподарських тварин або використовують для виготовлення замінників знежиреного молока.

Підприємства м'ясної промисловості випускають такі високоцінні корми, як м'ясне, м'ясо-кісткове, кісткове та кров'яне борошно (табл. 10).

М'ясне борошно виробляють з висушеного і розмеленого екстрагованого м'яса.

М’ясо-кісткове борошно виробляють з внутрішніх органів, відходів м'яса, ембріонів та з цілих туш, непридатних для харчових цілей.

Кісткове борошно виготовляють шляхом переробки кісток тварин. У кістковому борошні міститься не менше 40 % кальцію і не менше 30 % фосфору.

Кров'яне борошно виробляють на м'ясокомбінатах з крові, фібрину та кісткового борошна (додають не більше 5 %).

Пір'яне борошно виробляють із пір'я способом гідролізу у спеціальних котлах при температурі 130 ⁰С і тиску 196,9 кПа.

Рибне борошно - один з кращих протеїнових кормів, якщо має низький вміст жиру, кухонної солі та фосфорнокислого кальцію. При високому вмісті жиру в процесі зберігання втрачає якість через окислення жиру, набуваючи гіркуватого смаку. Згодовування тваринам такого борошна може викликати у них захворювання органів травлення.

Органолептично рибне борошно оцінюють за зовнішнім виглядом, запахом та крупністю помелу.

За зовнішнім виглядом розсипне рибне борошно не повинно мати грудок і цвілі, допускається дрібно волокнистість. Гранульоване борошно повинно мати гранули діаметром не більше 20 мм, завдовжки до 30 мм. Їхнє руйнування допускається, але не більше 35 % маси борошна.

Запах рибного борошна специфічний, характерний рибний (сторонній не допускається).

Крупність помелу. Розсипне борошно повинно повністю просіюватись крізь сито з отворами діаметром 5 мм, а на ситі з отворами діаметром 3 мм допускається залишок часток не більше 5 %.

Строк зберігання стабілізованого антиокислювачем рибного борошна - один рік після виготовлення. Зберігають його в добре обладнаних сухих приміщеннях.

Усі корми тваринного походження згідно із стандартами розфасовують у мішки, на яких зазначають назву підприємства, де їх виготовляли, та інші дані, в тому числі сертифікат якості та дату виготовлення.

Норми згодовування кормів тваринного походження: свиням – 5…10 % енергетичної поживності раціону, свиням і птиці 5…10 % від маси комбікормів.