- •1.Предмет, мета і завдання методики розвитку рідної мови у днз
- •3. Філософські основи мррм
- •4.Фізіологічні основи мррм
- •5. Психологічні основи мррм
- •6.Лінгводидактичні основи мррм
- •7. Дидактичні основи мррм
- •8. Закономірності та принципи навчання дітей рідної мови за л.Федоренко
- •9. Методи наукових досліджень у мррм
- •11 . Розвиток дошкідбного виховання і навчання у першій половині 19 ст. Внесок Одоєвського та Серезневського у розробку методики рідної мови дітей дошкільного віку.
- •12. Внесок Ушинського у розвиток методики мовлення дітей дошкільного віку.
- •13. Розвиток методики навчання дітей рідної мови у кінці 19 початку 20 ст. Удосконалення торії дошкільного виховання і навчання Симонович, Водовозовою, Шлегер, Конраді.
- •14. Розвиток методики навчання дітей рідної мови в першій половині 20 ст на Україні (с.Русова, м.Грушевський, Огнієнко, Ольжич)
- •15. Тихеєва – засновник мррм для дітей дошк. Віку
- •16. Розвиток методики навчання дітей рідної мови у радянський період. Внесок Фльоріної та Усової у розробку методики розвитку мовлення дошкільників.
- •17. Внесок в.О.Схомл. В розвиток ідей методики навчання рідної мови
- •18. Сучасний етап розвитку вітчизняної лінгводидактики
- •19. Значення та завдання розвитку мовлення дітей у дз.
- •8. Формування граматичної правильності мовлення.
- •20. Зміст навчання дітей рідної мови
- •21 Характеристика методів розвитку рідного мовлення дітей.
- •22. Характеристика прийомів розвитку рідного мовлення дітей
- •23. Форми роботи з рідного мовлення у дошкільних закладах
- •24. Типи та вимоги до проведення мовленнєвих занятьу дошкільних закладах.
- •25. Розвиток мовлення дітей у повсякденному житті
- •32. Розвиток мовлення дітей 2 року життя
- •33. Розвиток мовлення дітей 3 року життя
- •34. Розвиток мовлення дітей молодшого дошкільного віку.
- •35. Розвиток мовлення дітей середнього дошк.Віку
- •36. Розвток мовлення дітей старшого дошкільного віку.
- •37. Методика проведення занять з рідної мови в залежності від вікових особливостей дітей
- •38. Особливості проведення занять з рідної мови у різновікових групах.
- •39. Поняття звукової культури мовлення. Характеристика компонентів
- •40. Зміст і завдання роботи з виховання звукової культури
- •41. Особливості звуковимови дітей дошкільного віку
- •42. Характеристика форм роботи з виховання звукової культури мови
- •43. Характеристика методів формування звукової культури мови
- •44. Характеристика прийомів формування звукової культури мови
- •45. Методика виховання звукової культури мови у дітей раннього віку
- •46. Методика виховання звукової культури мови дітей молодшого шкільного віку.
- •47. Методика виховання звукової культури мови дітей середнього шкільного віку.
- •48. Методика виховання звукової культури мови дітей старшого шкільного віку
- •63. Характеристика етапів становлення граматичної будови мови у дітей
- •68. Методи формування граматичної правильності мовлення дошкільника.
- •69. Прийоми формування граматичної правильності мовлення дошкільника
- •74. Поняття зв’язного мовлення, його види та типи
- •75. Особливості оволодіння зв’язним мовленням
- •76. Характеристика монологічного мовлення. Ситуативне та кконткстне мовлення. Становлення його у дітей.
- •77. Характеристика діалогічного мовлення. Усне мовлення. Розумове мовлення.
- •78. Завдання та зміст навчання дітей діалогічного мовлення
- •79. Зміст та завдання розвитку монологічного мовлення дітей дошкільного віку.
- •80. Характеристика розмови з дітьми як методу формування монологічного мовлення
- •81. Методика формування розумового мовлення дошкільників у бесіді
- •82. Методика розгляду картин та організація бесіди за ними.
- •130. Мовленнєва підготовка дітей до школи
37. Методика проведення занять з рідної мови в залежності від вікових особливостей дітей
38. Особливості проведення занять з рідної мови у різновікових групах.
39. Поняття звукової культури мовлення. Характеристика компонентів
Звукова культура мовлення - складова загальної мовленнєвої культури людини. Становлення звукової культури мовлення відбувається в період раннього і дошкільного віку. Поняття «звукова культура мовлення» здебільшого використовується у професійному обігу дошкільної лінгводидактики.
Передумови виховання звукової культури мовлення у дітей такі: розвиток на різних етапах дитинства слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів; розвиток фонематичного слуху; гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення оточуючих; змістовність життя дітей у дошкільному навчальному закладі; наявність дидактичного матеріалу, активна мовленнєва практика дітей; спільна робота дошкільного закладу і сім'ї у вихованні звукової культури мовлення.
У дошкільників дихальні м'язи ще досить слабкі, легені малі за об'ємом, тому мовленнєве дихання у них неглибоке, верхньогрудне, вдих переривчастий, шумний, з різким підняттям плечей. Вони вдихають перед кожним словом, навіть посередині слова, «ковтають» закінчення слів, невиразно читають вірші. Створюється враження, що дитина захлинається. Вихователь зобов'язаний навчити дитину правильного мовленнєвого дихання відповідно до її віку.
У творенні звуків важливу роль відіграє голос. Голос - це сукупність різноманітних за висотою, силою, тембром звуків, які вимовляє людина. Голос є результатом складної психофізіологічної діяльності мовця. У процесі мовлення голосу властиві такі риси - звучність, сила, висота, темп, тембр, інтонація.
Сила голосу - це властивість голосу вимовляти звуки голосно, се-редньо, тихо, пошепки. Силою голосу забезпечуються такі засоби виразності: словесний і фразовий наголоси, можливість виділення деяких моментів
фрази сильнішим голосом, чітка артикуляція звуків. Основна умова звучності голосу - глибоке дихання і здорові голосові зв'язки.
Висота голосу залежить як від будови голосових зв'язок, їхньої товщини і довжини, так і від ступеня емоційного мовлення.
Тембр голосу - це якісне забарвлення його (дзвінкий, глухий). Крім основного тону ми чуємо ще додаткові тони - обертони, що залежать від будови гортані, ротового та носового резонаторів мовця. Вони створюють індивідуальний тембр та чистоту звучання голосу людини.
Темп мовлення - це швидкість вимови елементів мовлення: звуків складів, слів; швидкість протікання мовного потоку в часі, ЇЇ прискорення чи уповільнення, що зумовлює ступінь її артикуляційної напруженості та слухової виразності.
Вихователю слід пам'ятати, що в дітей дошкільного віку у стані незначного збудження чи підвищеної емоційності спостерігається схильність до швидкого темпу мовлення. У тих сім'ях, де у батьків уже виробився швидкий темп мовлення, діти також привчаються до нього.
Ритм мовлення - це рівномірне чергування складів, їх тривалості у часі. Порушення ритму спостерігається при заїкуванні.
Фонематичний слух, який чітко сприймає звукову будову слова і протиставляє одні фонеми іншим, забезпечується скроневими відділами лівої півкулі головного мозку.
Фонематичний слух є головним компонентом мовленнєвого слуху, який учені теж визначають як психолінгвістичну здатність людини в процесі сприйняття мовлення вловлювати і водночас сприймати у внутрішньому мовленні усі фонологічні засоби мови, артикулюючи та інтонуючи мову, яку ми чуємо.
Компонентами мовленнєвого слуху є фізичний слух (здатність сприймати мовлення в різних діапазонах гучності), звуковисотний слух у поєднанні з відчуттям тону (здатність відчувати і сприймати в мові її мелодику і тон), відчуття ритму в поєднанні з відчуттям темпу (здатність відчувати і сприймати в мові потрібний відповідно до ситуації темп і ритм), фонематичний слух (здатність розрізнювати і сприймати усі звуки мови, співвідносячи їх з фонетичною системою рідної мови).
Фонематичне сприйняття - це виокремлення звуків мови та встановлення звукової структури слова як одиниці.
Фонематичне сприйняття - це здатність сприймати на слух і точно диференціювати усі звуки мови (фонеми), особливо подібні за звучанням.
інтонація - це сукупність фонетичних засобів (компонентів): наголосу, мелодики, пауз, темпу і тембру. Всі ці засоби пов'язані між собою, але їх співвідношення може змінюватися залежно від змісту, мети, ситуації висловлювання.
