7.3.2. Антициклони

Між циклонами виникають і розвиваються рухливі антициклони. Їхні розміри і швидкості руху приблизно такі ж, але в пізній стадії розвитку антициклони ще частіше, ніж циклони, приймають малорухомий стан і можуть зберігатися в ньому багато днів. Напрямок їх руху також в основному визначається напрямком ведучого потоку. Однак, на відміну від циклонів, у переміщенні антициклонів переважає складова, спрямована до низьких широт. Тому відбуваються накопичення нагромадження антициклонів у субтропічних і тропічних широтах. Узимку також відбувається переважний розвиток, накопичення і посилення антициклонів над охолодженими материками помірних широт, особливо над Азією.

В антициклонах фронтів немає й існує загальна тенденція до спадного руху повітря. В міру розвитку антициклона могутні шари повітря в ньому повільно «осідають», що приводить до їхнього динамічного нагрівання і виникнення інверсій температури. У зв'язку з цим повітря віддаляється від насичення, і погода в антициклонах переважає малохмарна і суха. Тільки в нижніх шарах у холодний час доби і року можливе утворення туманів і низьких шаруватих хмар, пов'язаних з охолодженням від земної поверхні. Можливо також утворення хвилястих хмар у більш високих шарах, під інверсіями. Але могутніх хмарних систем фронтального походження з випаданням обкладних опадів в антициклонах не буває.

З часом температура повітря в тропосфері антициклона стає усе вище. Добре розвинутий високий антициклон є теплою областю тропосфери. Виключенням є нижні шари антициклона узимку над сушею. При ясній погоді в антициклоні земна поверхня буде в цей час року сильно вихолоджуватися випромінюванням, а від неї будуть вихолоджуватися і прилягаючі шари повітря.

Тропопауза над високим антициклоном піднята у вигляді купола на 2 км і більш, у порівнянні із середнім її положенням, а температура нижньої стратосфери знижена.

Баричні градієнти і вітри у внутрішніх частинах антициклонів слабкі, у земної поверхні нерідкі штилі. Але на периферії антициклона вітри можуть бути досить сильними.

7.4. Місцеві вітри. Бризи, фен, гірсько-долинні вітри

Під місцевими вітрами розуміють вітри, характерні тільки для визначених географічних районів. Походження їх різне.

По-перше, місцеві вітри можуть бути проявом місцевих циркуляцій, незалежних від загальної циркуляції атмосфери. Наприклад, це бризи по берегах морів і великих озер. Розходження в нагріванні берега і води вдень і вночі створюють уздовж берегової лінії місцеву циркуляцію. При цьому в приземних шарах атмосфери вітер дує вдень з моря на більш нагріту сушу, а вночі, навпаки, з охолодженої суші на море. Характер місцевої циркуляції мають також гірсько-долинні вітри.

По-друге, місцеві вітри можуть являти собою місцеві зміни (збурювання) течій загальної циркуляції атмосфери під впливом орографії або топографії місцевості. Такий, наприклад, фен  теплий вітер, що дує по гірських схилах у долини, коли течія загальної циркуляції перевалює гірський хребет. Спадний рух фена, пов'язаний з підвищенням температури повітря, є наслідком саме впливу хребта на загально циркуляційну течію. Впливом орографії пояснюється і бора з різними її різновидами.

Рельєф місцевості може створювати також посилення вітрів у деяких районах до швидкостей, що значно перевищують швидкості в сусідніх районах. Такі локально посилені вітри того чи іншого напрямку також відомі в різних районах під різними назвами як місцеві вітри. Іноді особливі властивості додає місцевому вітру проходження повітря над сильно нагрітою і сухою поверхнею, наприклад пустелі, чи, навпаки, над поверхнею, що сильно випаровує (водяною).

По-третє, місцевими вітрами називають такі сильні або такі, що володіють особливими властивостями вітри, у деякому районі, які є течіями загальної циркуляції. Інтенсивність їхнього прояву і їхня характерність для даного географічного району є наслідком самого механізму загальної циркуляції, самого географічного розподілу синоптичних процесів. У цьому значенні називають місцевим вітром, наприклад, сироко на Середземному морі.

Крім сироко, відомі чисельні місцеві вітри в різних місцях Землі, що носять особливі назви, такі, як самум, хамсін, афганець і ін.