4. Пошуки зовнішньополітичних орієнтирів наприкінці XX — на початку XXI

«Помаранчева революція» не тільки створила сприятливі передумови для успішної діяльності України на міжнародній арені, а й заклала основи нової філософії зовнішньої політики держави. Внутрішньополітичні процеси в країні, спрямовані на неухильне дотримання принципів демократії, розбудову інститутів громадянського суспільства, привнесли нову якість в ідеологію зовнішньої політики, визначили параметри дій української дипломатії. На заміну «багатовекторності» та невизначеності Адміністрація Президента В. Ющенка запропонувала більш чіткі зовнішньополітичні пріоритети — європейська та євроатлантична інтеграція України як послідовний процес зміцнення національної безпеки, поступального розвитку, утвердження цінностей демократії, прав та свобод людини; розвиток стратегічного партнерства з США, Російською Федерацією і Польщею, зміцнення двосторонніх економічних відносин з іншими країнами світу з метою посилення позицій українських товаровиробників на світових ринках; ефективна зовнішня регіональна політика, спрямована на зміцнення безпеки у Чорноморському регіоні; захист і підтримка українських громадян за кордоном; входження до світової економічної системи, вступ до Світової організації торгівлі.

Настрої українського суспільства — жити в правовій та демократичній державі, продемонстровані в ході «Помаранчевої революції», готовність нової влади вибудовувати послідовну та передбачувану зовнішню політику, сприяли виходу України зі стану зовнішньополітичної ізоляції, зростанню міжнародної активності країни (2005 р. відбулося 130 візитів на рівні Президента та міністра закордонних справ). Українська держава посилила свою участь у глобальних світових процесах, активно долучається де реформування Ради Безпеки ООН, ОБСЄ. У 2005 р. Україна першою серед країн — республік колишнього СРСР набула членства у режимі контролю за експортом товарів, які можуть використовуватися у створенні хімічної та бактеріологічної зброї (Австралійська група). Про збереження Україною статусу контрибутора найважливіших міжнародних процесів свідчить рішення щодо участі українських миротворців у відновленні миру в Судані, прийняте на прохання Секретаріату ООН у вересні 2005 р.

Головним стратегічним завданням у сфері зовнішньої політики нової влади визначено приєднання до Європейського Союзу. Ставка на прискорену інтеграцію в західному напрямку (до кінця 2009 р.) потребує від Президента, парламенту, уряду проведення внутрішніх реформ у політичній (розвиток демократичних інститутів для забезпечення верховенства права, свободи слова, прав людини), економічній (створення конкурентоспроможної ринкової економіки), правовій (адаптація українського законодавства до законодавства ЄС) сферах. 21 лютого 2005 р. у Брюсселі відбулось підписання Плану дій Україна — ЄС, а 16 квітня урядом України було затверджено заходи щодо виконання у 2005 р. Плану дій Україна — ЄС, так звана «Дорожня карта», яка передбачає тісне співробітництво з євроструктурами у політичній, економічній, соціальній, енергетичній сферах. Позитивних зрушень у відносинах з Європейським Союзом було досягнуто на саміті Україна — ЄС (відбувся 1 грудня 2005 p.), який схвалив План дій Україна — ЄС у рамках Європейської політики сусідства, підтвердив готовність розпочати роботу над новою Угодою про партнерство і співробітництво, визнав ринковий статус української економіки.

Активізувався процес євроатлантичної інтеграції України. У квітні 2005 р. відносини Україна — НАТО було переведено у формат Інтенсифікованого діалогу стосовно членства та відповідних реформ. У середині березня 2008 р. Президент України В. Ющенко та Прем'єр-міністр Ю. Тимошенко звернулися до генсека НАТО Яопа де Хооп Схеффера з листом, у якому висловлювалося сподівання на підтримку країнами — членами НАТО позитивного рішення відносно приєднання України до Плану дій щодо членства в Альянсі (ПДЧ). На Бухарестському саміті НАТО на початку квітня 2008 р. члени Альянсу зазначили про вагомий внесок України в операції Північноатлантичного блоку, висловили підтримку країні в поданні заявки для участі в ПДЧ, остаточне ухвалення рішення з якого відбудеться на засіданні міністрів закордонних справ країн НАТО в грудні 2008 року.

Успішні демократичні перетворення в країні відкрили нові можливості для розвитку стратегічного партнерства України та США. Важливою подією у двосторонніх відносинах стала квітнева (2005 р.) зустріч президентів України та США і підписання спільної заяви «Порядок денний нового століття для українсько-американського стратегічного партнерства». 17 лютого 2006 р. Сполучені Штати Америки визнали Україну країною з ринковою економікою. Американською стороною зроблено вагомі кроки у процесі скасування поправки Джексона — Веніка. Уряд США скасував частину торговельних санкцій щодо товарів України, введених у 2002 р. у зв'язку з неналежним захистом Україною прав інтелектуальної власності.

Візит американського президента Джорджа Буша 1 квітня 2008 р. до Києва напередодні Бухарестського саміту НАТО продемонстрував підтримку США євроатлантичних прагнень України, а підписана торговельна та інвестиційна угода поклала початок створенню зони вільної торгівлі між двома країнами.

Періодом глибоких та якісних перетворень позначені українсько-російські відносини. Діалог між Києвом і Москвою переведено у площину рівноправних відносин. Започатковано Комісію Ющенко — Путін, яка покликана подолати низку негативних тенденцій у торгово-економічній сфері («газовий конфлікт» кінця 2005 р., застосування російською стороною спеціальних та антидемпінгових розслідувань стосовно української м'ясо-молочної продукції); розв'язати «вузол багатолітніх проблем» стосовно тимчасового перебування та функціонування російського Чорноморського флоту в Україні, узгодження державного кордону в Азовському, Чорному морях та в акваторії Керченської протоки; виробити спільні підходи у рамках реформування Співдружності Незалежних Держав та створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Останнім часом Українська держава демонструє нові підходи до зовнішньої регіональної політики, головними напрямами якої є: утвердження демократії у Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні, активна співпраця з європейськими регіональними організаціями, забезпечення економічного розвитку регіону та його інтеграції у загальноєвропейську економіку. Виходячи насамперед із національних інтересів, Україна стала активним учасником процесу врегулювання Придністровського конфлікту (план Президента В. Ющенка «Врегулювання через демократію», що передбачає відновлення переговорного процесу за участю США та ЄС, започаткування на українсько-молдавському кордоні місії ЄС). Усвідомлюючи статус регіонального лідера, Україна стала одним з ініціаторів створення Спільноти демократичного вибору (СДВ). Форум СДВ, який вперше проходив у Києві 1—2 грудня 2005 p., покликаний займатися практичними економічними, гуманітарними та іншими проектами у Каспійсько-Чорноморсько-Балтійському регіоні, а також питаннями подальшого розвитку демократії і свободи слова на цій території.

Україна вдосконалює механізми регіонального багатостороннього співробітництва у рамках ГУУАМ. Квітневий (2005 р.) кишинівський саміт глав держав — членів ГУУАМ започаткував процес розробки економічного проекту «Придунайський енерготранспортний міст» із розвитку енергетичного і транспортного потенціалу українського Придунав'я. Прагнення України взяти на себе роль лідера в розробленні регіональних та трансрегіональних проектів було продемонстровано і на 10 саміті ГУУАМ, який відбувся 22—23 травня 2006 р. у Києві. На своєму ювілейному зібранні ГУУАМ офіційно перетворився на нову міжнародну організацію (зі своїм статутом, штаб-квартирою та секретаріатом у м. Києві) під назвою «Організація за демократію та економічний розвиток — ГУУАМ». Головними цілями діяльності організації визначено «формування демократичного простору, безпеки, гуманітарного і соціального розвитку, євроінтеграцію і євроатлантичну інтеграцію». Президенти країн-членів підписали Протокол про реалізацію положення щодо створення зони вільної торгівлі, а також декларацію з питань урегулювання заморожених конфліктів на пострадянському просторі.

Вступ до Світової організації торгівлі (COT) є одним із ключових завдань зовнішньої політики Президента та Кабінету Міністрів України. 5 лютого 2008 р. відбулося засідання Генеральної ради COT, на якому було підписано Протокол про вступ України до COT (процес приєднання України до COT тривав понад 14 років). Цій історичній події передували багатосторонні переговори українських міністерств і відомств із 52 країнами — членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та гармонізація вітчизняного законодавства відповідно до норм і вимог COT. 10 квітня 2008 р. Протокол про вступ України до COT ратифікувала Верховна Рада України.

Дотримання визначених зовнішньополітичних пріоритетів, бажання українського суспільства жити в демократичній і правовій державі, бути приналежним до європейського простору дозволить Україні в найближчій перспективі вийти на новий рівень реалізації національних інтересів та зміцнити свій міжнародний авторитет.