- •Курс лекцій з навчальної дисципліни
- •Тема 1. Сутність та форми прояву мев
- •1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини (мев), як економічні категорії.
- •2. Основні рівні та стадії розвитку мев
- •3. Форми мев, їх визначальні риси на сучасному етапі розвитку.
- •4. Закони і принципи розвитку мев.
- •Тема 2. Еволюція міжнародних економічних відносин
- •Історичні етапи розвитку мев
- •2. Теоретичні основи розвитку світового господарства.
- •3. Класичні теорії розвитку міжнародної торгівлі.
- •4. Теорії неотехнологічного напряму міжнародної торгівлі.
- •Тема 3. Міжнародний поділ праці і кооперація виробництва.
- •1. Сутність, фактори та основні тенденції розвитку міжнародного поділу праці на сучасному етапі.
- •Форми втілення мпп. Основні напрямки та форми розвитку міжнародної спеціалізації.
- •Показники міжнародної спеціалізації економіки країни.
- •4. Форми і головні сфери розвитку міжнародного кооперування виробництва
- •Тема 4. Світове господарство як цілісна система.
- •1.Поняття та галузева структура світового господарства.
- •2. Основні тенденції розвитку світового господарства
- •3. Механізм участі національних господарських суб’єктів в процесах розвитку
- •4. Міжнародне співробітництво у вирішенні глобальних проблем людства.
- •Тема 5 . Міжнародна торгівля як провідна форма мев
- •Сутність та етапи розвитку міжнародної торгівлі в системі мев.
- •Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних умовах.
- •3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі
- •4. Система методів регулювання міжнародної торгівлі товарами відповідно до загальноприйнятих норм та правил
- •4.1 Методи та інструменти регулювання міжнародної торгівлі на корпоративному, національному, міждержавному, наддержавному та глобальному рівнях.
- •Адміністративні і економічні методи державного регулювання мт.
- •4. Внутрішнє (національне) оподаткування та регулювання.
- •Система тарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •4.4. Нетарифні торговельні бар’єри та принцип прозорості.
- •1. Сутність товарних та регіональних структур зовнішньої торгівлі
- •2. Динаміка структурних змін світового ринку товарів та послуг.
- •3. Зовнішня торгівля і економічна безпека держави
3. Класичні теорії розвитку міжнародної торгівлі.
Ранній меркантилізм ідеологами якого були У. Стаффорд (Англія), Г. Скаруффі (Італія), виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» — нагромадженні грошей внаслідок вивезеня товарів при забороні (або суб'єктивному обмеженні) вивезеня грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати — якомога менш При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.
Теорія пізнього меркантилізму (Т. Мен (Англія), А. Серра (Італія), А. Мокрет'єн (Франція)) розвивалась з другої половини XVI ст. до середини XVIII ст. Основним змістом цього напряму є доктрина «активного торговельного балансу», який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках).
З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати правила вивезення вітчизняних товарів, використовуючи переважно фінансові методи заохочення експорту.
Теорія абсолютних переваг А.Сміта.
Адам Сміт, використовуючи трудову теорію вартості, у відомій праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776 р.) піддав критиці меркантилізм. Учений стверджував, що для держави можуть бути вигідними не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку. " Крім того, була зроблена спроба визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які — імпортувати.
Згідно з принципом (або моделлю) абсолютної переваги - країні доцільно спеціалізуватися на виробництві таких товарів, з яких вона має найменші, порівняно з іншими країнами, витрати на виробництво. Необхідною умовою застосування теорії абсолютних переваг є вільна торгівля.
Теорія порівняльних (відносних) переваг Д. Рікардо.
А. Сміт не розглядав ситуацію, за якої яка-небудь країна має абсолютну перевагу з усіх товарів. Це зробив Давід Рікардо, який у праці «Початки політичної економії та оподаткування» 1817 р.) сформулював принцип взаємовигідної торгівлі та міжнародної спеціалізації, що включає як окремий випадок модель А. Сміта
Країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги з виробництва жодного з товарів). Рікардо доводить можливість виграшу країни із загальним, менш ефективним виробництвом за рахунок імпорту товарів, національні витрати на випуск яких вищі порівняно з тими товарами, вивезення котрих компенсує сплату такого імпорту. Як і в теорії абсолютних переваг, в основі теорії порівняльних переваг лежала трудова теорія вартості, а необхідною умовою товарообміну виступала вільна торгівля.
Теорія факторонаділеності Хекшера-Оліна
Основні положення даної концепції: найважливішою умовою раціонального обміну товарами між країнами є різниця у співвідношенні існуючих в них факторів виробництва.
Країна об'єктивно орієнтується на вивезення тих товарів і послуг, для виробництва яких у неї є порівняно кращі фактори виробництва, і навпаки - в імпорті переважають товари і послуги, виробництво яких у даній країні потребує відносно дефіцитних факторів. Експорт та імпорт готових товарів за високої міжнародної стабільності може бути зменшений переміщенням самих факторів виробництва (робочої сили або капіталу) з країни з їх надлишком до країн з їх нестачею.
„Парадокс Леонтьєва”
У 1954 р. американський економіст Василій Леонтьєв застосував теорію Хекшера-Оліна до аналізу зовнішньої торгівлі США,| а саме: розрахував повні витрати праці і капіталу на експорт й імпорт. Згідно з робочою гіпотезою, США повинні були експортувати капіталомісткі товари, а імпортувати — трудомісткі. Однак, результат виявився зворотним (експортувалася більш трудомістка і менш капіталомістка продукція, ніж імпортувалася) і дістав назву «парадокс Леонтьєва».
Було встановлено, що відносний надлишок капіталу в США не впливає на зовнішню торгівлю. Леонтьєв пояснює цей парадокс за рахунок поділу праці на більш і менш кваліфіковану. Тобто США експортували ті товари, виробництво яких в інших країнах було неможливе або неефективне внаслідок нижчої кваліфікації робітників. Імпорт же капіталомістких товарів був пов'язаний з результативнішим ефектом його застосування у країнах з надлишком інших факторів виробництва — землі або праці.
В. Леонтьєв, досліджуючи цей парадокс, створив модель «кваліфікації робочої сили», відповідно до якої у виробництві задіяні не три фактори (праця, земля, капітал), а чотири — кваліфікована праця, некваліфікована праця, земля і капітал.
Практичними висновками даної моделі стало те, що відносний надлишок фахового персоналу і висококваліфікованої робочої сили зумовлюють експорт товарів, виготовлення яких потребує кваліфікованої робочої сили, а надлишок некваліфікованої робочої сили сприяє експорту товарів, для виробництва яких не потрібна висока кваліфікація.
