5. Природний та культурно-історичний потенціал України та стан розвитку вітчизняного туристичного ринку

Можливості природного та культурно-історичного потенціалу України важко переоцінити. Україна посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем забезпеченості природними та історико-культурними ресурсами, здатними стимулювати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів.

 Курортні та рекреаційні території нашої держави становлять близько 9,1 млн. га, тобто 15% території. Експлуатаційні запаси мінеральних вод дають змогу використовувати їх в об’ємі понад 64 тисяч кубометрів на добу. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тисяч пам’яток, з них 57206 – пам’ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 – пам’ятки історії (142), 5926 – пам’ятки монументального мистецтва (44), 16293 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541). У нашій державі функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 мають статус національних. В Україні налічується 1230 закладів готельного господарства (загальна кількість місць – 104 тисячі), які щороку обслуговують близько 4 млн. людей (17,5% із них – іноземці). 3,3 тисячі санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тисяча ліжок щороку приймають майже 3,2 млн. відпочивальників (14% – іноземці). Наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму та курортів здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів (а це – тисячі майбутніх менеджерів турфірм), 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров’я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України.

 У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері (1, 10).

 За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, надходження від туризму до бюджетів усіх рівнів можуть становити стільки ж, скільки отримують нині країни, сумірні з Україною за туристично-рекреаційним потенціалом, – щонайменше 10 млрд. доларів. Окрім припливу коштів, туризм вирішує й чимало інших актуальних завдань: забезпечує виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП (1).

 Водночас, оцінити нинішній стан розвитку вітчизняного туристичного ринку доволі складно. З одного боку, збільшується його ємність: за даними статистики, кількість туристичних компаній і туристів постійно зростає. З іншого боку, майже немає якісних зрушень, які свідчать про освоєння нових технологій роботи й реалізації системних заходів для підвищення якості обслуговування. Плюс до усього – практично цілковита неувага держави до проблем туризму.

Рекомендовані літературні джерела:

Основні: [2, 3, 6, 8].

Додаткові:[ 14, 16, 20, 27, 28, 30, 32, 33 , 39 ].

Тема 8. Інтернаціоналізація господарського життя в умовах глобальної трансформації.

План

1. Сутність та форми інтернаціоналізації господарського життя.

2. Етапи та рівні розвитку інтернаціоналізації господарського життя

3. Взаємозалежність національних відтворювальних процесів на світовому ринку.

4. Показники участі країни у світовому господарстві

5. Транснаціоналізація у світовому господарстві.

6. Параметри вимірювання та критерії оцінки ТНК