2. Оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства.

При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити склад, структуру та динаміку власного й позикового капіталу, з’ясувати причини зміни окремих їх складових і дати оцінку цим змінам. У сучасних умовах структура джерел формування капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства – його фінансову стійкість, довгострокову платоспроможність, величини доходів і фінансових результатів, рентабельність діяльності. Якщо підприємство може забезпечити вищий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може контролювати більші грошові потоки, розширювати масштаби своєї діяльності, підвищувати рентабельність власного капіталу, зміцнювати ринкові позиції.

Як показує практика, ефективність використання позикового капіталу вища, ніж ефективність використання власного капіталу. Це пояснюється низкою причин:

1) для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’язково повинен змістовно обґрунтувати мету;

2) позикові кошти беруть під певний відсоток, що підвищує відповідальність позичальника перед кредиторами;

3) якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює використання суб’єктом господарювання позикових коштів відповідно до визначеної мети;

4) юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає правову відповідальність позичальника.

Разом із тим, необхідно враховувати, що пропорційно підвищенню частки позикового капіталу в джерелах формування капіталу зростає ризик зниження фінансової стабільності й платоспроможності підприємства, зменшується прибутковість сукупних активів внаслідок виплати позикового відсотка.

В окремих випадках може бути більш вигідним використовувати власний капітал, менше залучати позикові кошти для зниження фінансового ризику. А з іншого боку, може бути ефективнішим використання позикового капіталу для отримання більших доходів, але з вищим фінансовим ризиком. Отже, важливим питанням в аналізі структури джерел формування капіталу є оцінювання оптимальності співвідношення власного й позикового капіталу.

На це співвідношення впливає низка факторів, які обумовлені внутрішніми й зовнішніми умовами діяльності підприємства та обраною ним фінансовою стратегією, зокрема: розширення або скорочення обсягів діяльності (впливає на динаміку потреб у залученні коштів); тривалість одного обороту оборотних активів, його співвідношення з періодом погашення кредиторської заборгованості; структура витрат; накопичення надлишкових запасів, недіючого обладнання тощо; вилучення коштів на створення сумнівної дебіторської заборгованості, що спричиняє збільшення залученого капіталу.

Оцінювання змін, які відбуваються в структурі джерел формування капіталу, може бути різним з позиції інвесторів і підприємства. Для інвесторів ситуація буде більш надійною, якщо частка власного капіталу перевищує 50%, що виключає високий фінансовий ризик. Підприємства, як правило, зацікавлені в наявності залученого капіталу. Отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж рентабельність підприємства, можна розширити обсяги діяльності, підвищити прибутковість власного капіталу.