3. Дивергентне та конвергентне мислення в процесі творчості.

Американський психолог Дж. Гілфорд висловив ідею про існування двох типів мислення: конвергентного та дивергентного.

Конвергентне мислення — це мислення, яке прагне до досягнення одного-єдиного правильного результату. Воно грунтується на знаннях. Критерій істинності даного мислення заданий іззовні. Основним механізмом цього типу мислення є логічні операції (аналіз, синтез).

Дивергентне мислення—це мислення, що йде в різних напрямах, яке передбачає множину рівною мірою правильних варіантів розв'язання задачі. Цей тип мислення грунтується на інтуїції. Головним його критерієм є оригінальність, психологічним механізмом - фа асоціацій, емоційні чинники. Ці механізми реалізуються на рівні підсвідомих процесів. Головною характеристикою дивергентного мислення є креативність—здатність породжувати нові, незвичайні ідеї. Креативність різною мірою властива людям.

Виокремлюють такі показники креативності:

1. Швидкість - кількість ідей, які людина здатна продукувати за одиницю часу.

2. Оригінальність - рідкісність ідеї, міра відмінності ідеї від загальноприйнятих стандартів.

3. Гнучкість - легкість переходу від однієї ідеї до іншої. 4. Сприйнятливість - чутливість до деталей, нюансів, парадоксів.

5. Метафоричність — здатність переносити властивості одного предмета (явища) на інший на основі ознаки, спільної для обох предметів, що зіставляються.

Екзаменаційний білет № 2

1. Основніетапитворчогопроцесу в науковій творчості (а. Галін, г. Уоллес)

Етапи творчої діяльності:

1. Накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого викладу та формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).

2. Зосередження зусиль і пошуки додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.

3. Відхід від проблеми, переключення на інші заняття (період інкубації).

4. Осяяння або інсайт (геніальна ідея і проста здогад скромних масштабів, тобто логічний розрив, стрибок у мисленні, отримання результату, не випливає однозначно з посилок)

5. Перевірка і доробка задуму, його втілення.

Представлені етапи можна назвати і по-іншому, та й саме число етапів можна збільшити або зменшити, але в принципі творчий процес характеризується саме такою структурою.

Рішенням вважається не просто гарна ідея, а неодмінно здійснена ідея, витонченість і простота. 

Найбільш відомо сьогодні опис послідовності стадій (етапів) творчого мислення, яке дав англієць ГремУоллес в 1926 році. Він виділив чотири стадії творчого мислення:

Підготовка - формулювання завдання; спроби її вирішення.

Інкубація - тимчасове відволікання від завдання.

Осяяння - поява інтуїтивного рішення.

Перевірка - випробування та / або реалізація рішення.

2. Афективно-когнітивнікомплекси та їх роль в процесітворчості.

Під інтелектуальними емоціями (почуттями) розуміють специфічні переживання, які виникають у людини в процесі розумової діяльності. Термін «інтелектуальне почуття» виник у першій половині XIX ст. у школі І. Гербарта. Однак представники школи розглядали ці почуття або як особливості відчуттів, або як вияв динаміки уявлень. Власне, інтелектуальне почуття в їхньому уявленні є не що інше, як свідома оцінка відносин.

Специфікою емоцій, які належать до інтелектуальних, є відсутність у них валентного (протилежного) забарвлення (приємно - неприємно). У зв´язку із цим є противники зарахування таких інтелектуальних емоцій, як здивування, інтерес, сумнів до емоцій загалом.

Подив. Про подив як збудник пізнання, писав ще Аристотель. У нього воно слугує ніби переходом від пізнання простих речей до все більш складного. При цьому емоція подиву розвивається в процесі пізнання.

Мімічним вираженням подиву є високо підняті брови, через що на чолі з´являються поздовжні зморшки, а очі розширюються й округляються. Відкритий рот набуває овальної форми.

Подив - це враження від чого-небудь несподіваного, дивного, незрозумілого. Саме незвичайність стимулу (від того він і стає несподіваним, що не відповідає нашим очікуванням, уявленням), а не просто новизна й раптовість, і є, мабуть, головною причиною появи подиву.

СТАДІЇ ВИНИКНЕННЯ ПОДИВУ:

• здивування - виникає при відносно малій упевненості в правильності минулого досвіду, коли якесь явище не узгоджується із цим досвідом.

• «нормальний» подив - наслідок загострення протиріччя, усвідомлення несумісності спостережуваного явища з минулим досвідом.

• обурення - виникає тоді, коли людина була абсолютно впевнена у правильності попередніх результатів розумового процесу й прогнозувала результати, протилежні до тих, які виникли. Здивування часто виявляється як афект із відповідними виразними рухами й вегетативними реакціями.

Почуття гумору. На думку С.Л. Рубінштейна, суть гумору не в тому, щоб бачити й розуміти комічне (смішне, забавне) там, де воно є, а в тому, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним.

Емоція здогаду. Здогад - це попередня відповідь на поставлене питання. У процесі знаходження здогаду, як пише І.О. Васильєв, у людини виникає відповідне переживання - емоція здогаду. Вона становить собою оцінку певного нового, ще неусвідомленого результату рішення завдання. Емоція здогаду специфічним чином забарвлює й виокремлює нове цінне для людини знання, сигналізує людині про його появу в процесі розумової діяльності, сприяючи його усвідомленню, тобто переходу у форму здогаду первісного припущення, На думку цього автора, емоцію здогаду переживають дуже яскраво, навіть у формі афекту.

Почуття впевненості-непевності (сумніву). М.Д. Левітов зараховував упевненість (непевність) до психічних станів, в яких виокремлював три компоненти: пізнавальний, емоційний і вольовий.

Упевненість чи непевність людини - це інтелектуальний процес імовірнісного прогнозування тієї чи іншої події, досягнення або недосягнення цілі, це віра в себе або втрата цієї віри. «Він може й не викликати в мене ніяких емоційних переживань, якщо прогнозується подія, до якої я байдужий». «Я можу зовсім безпристрасно прогнозувати удачу або невдачу будь-якої футбольної команди». Але й у разі значущої ситуації імовірнісний прогноз не обов´язково супроводжує емоція. Упевненість у виконанні добре освоєної й звичної дії дає підставу для спокою, або для небоязкої поведінки, тобто відсутностіемоційного реагування, а непевність спричиняє занепокоєння, тривогу, тобто зумовлює емоційне реагування. Отже, я «відчуваю» («сприймаю») в результаті прогнозу емоційний стан, який виникає, а не сам прогноз, тобто упевненість або непевність в успіху.

3.Методики вивченнякреативності.

1. м. Діагностика невербальної креативності Торенса

2. тест верб креативності Меднік

3.Тест «Креативність» Н. Вишнякова

4.Д-ка особистісної креативності О. Тунік

5.Тест творческогомышления П. Торренса (досліджується дивергентність мислення

6. Методика «Эскизы» (потрібно взявши за основу круг намалювати якомога більше малюнків )

7. Экспресс-метод Д. Джонсона (опитувальник)

8. Тест «Свобода ассоциаций» (образнаякреативность) (запропонованим малюнкам необхідно дати свою інтерпретацію)

9.Методика незакінчені речення.

10. Методика Вартега «Круги»

11. Самооценкатворческихспособностей (Е. Туник) опитувальник

12. Тест «Сила интуиции»